8. Досягнення стану рівноваги у моделі Курно означає, що дуополісти з однаковими і постійними граничними витратами:

а) встановили ціну, рівну граничним витратам;

+б) виробляють однакову кількість продукції;

в) збільшили обсяг випуску до рівня конкурентного;

г) зменшили обсяг випуску до монопольного рівня.

9. Сукупний обсяг виробництва двох фірм у рівновазі Курно:

а) дорівнює монопольному обсягу виробництва;

б) менший за монопольний обсяг виробництва;

в) більший за конкурентний обсяг виробництва;

+г) перебуває в проміжку від монопольного до конкурентного обсягу ви-

робництва.

10. Функція реакції у моделі Бертрана :

а) визначає обсяг випуску одного олігополіста за кожного заданого об­ сягу виробництва іншого;

+б) визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного заданого рів-

ня ціни, встановленої іншим;

в) визначає обсяг випуску одного олігополіста за кожного заданого рівня

ціни, встановленої іншим;

г) визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного заданого об-

сягу виробництва іншого.

11. На відміну від моделі дуополії Курно, у моделі Бертрана :

а) обидві фірми одержують нульовий економічний прибуток;

б) крива реакції визначає ціну продукції одного олігополіста за кожного

заданого рівня ціни, встановленої іншим;

в) кожна фірма у стані рівноваги виробляє більше продукції за нижчою ціною;

+г) всі відповіді правильні.

12. Модель Штакельберга:

а) є модифікацією моделі дуополії Курно;

б) є моделлю лідерства за обсягами;

в) передбачає, що фірма - лідер обирає обсяг випуску, який максимізує її

власний прибуток, й ігнорує свою функцію реакції;

+г) всі відповіді правильні.

13. Фірми А і В з ідентичними виробничими функціями є дуополістами. Обсяг продажу фірми В буде найбільшим, якщо:

а) на ринку встановиться рівновага Курно;

б) фірми об'єднаються у картель і поділять ринок порівну;

+в) на ринку встановиться рівновага Штакельберга за умови, що фірма А є аутсайдером;

г) на ринку встановиться рівновага Штакельберга за умови, що фірма А є лідером.

14. Обсяг продажу однієї з фірм на олігополістичному ринку не зале­ жить від числа фірм на ринку і розподілу залишку ринку між інши­ ми продавцями:

а) у моделі Курно; б) у моделі картелю; в) у моделі Бертрана;

+г) у моделі Штакельберга для фірми-лідера.

15. У моделі „ламаної кривої попиту" кожна фірма впевнена, що:

а) конкуренти наслідуватимуть всі цінові зміни;

+б) конкуренти наслідуватимуть лише зниження цін;

в) конкуренти наслідуватимуть лише підвищення цін;

г) конкуренти не наслідуватимуть жодних змін ціни.

16. Модель „ламаної кривої попиту" ілюструє:

а) особливості ціноутворення за умов цінового лідерства однієї з фірм;

+б) стабільність цін на олігополістичних ринках;

в) поведінку олігополістів, що вступають у змову;

г) нестабільність цін на олігополістичних ринках.

17. Якщо ваша фірма знизить ціну продукції, конкуренти відповідно знизять свої ціни, але якщо ви підвищуєте ціну, жоден з конкурентів не наслідуватиме вашого прикладу. Це означає, що ваша фірма:

а) стикається з жорсткою конкуренцією;

+б) стикається з ламаною кривою попиту;

в) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

г) є найбільш ефективною в галузі.

18. Злам кривої попиту в моделі Свізі обов'язково супроводжується:

а) таємною змовою між конкурентами відносно узгодженої ціни;

б) розривом кривої граничних витрат;

+в) розривом кривої граничного виторгу;

г) явною змовою між конкурентами відносно узгодженої ціни.

19. У моделі „дилеми олігополістів" домінуючою стратегією для фірми А за наступного розподілу прибутку між фірмами буде:

		Фірма А
		Р=20	Р=10
Фірма В	Р=20	(700, 700)	(100, 1000)
	Р=10	(1000, 100)	(300, 300)

+а) призначити ціну 10;

б) призначити ціну 20;

в) призначити ціну 10, якщо фірма В призначить ціну 20;

г) призначати ціну, відмінну від ціни фірми В.