90.Що означає термін «валютний демпінг»?

1) Знецінювання національної валюти з метою збільшення експорту товарів за цінами, нижчими від світових;

2) курсові співвідношення при перерахунку грошових сум з однієї валюти в іншу;

3) загострення суперечностей у валютній сфері, яке має прояв у різких коливаннях валютного курсу;

4) продаж центральним банком іноземної валюти з метою зменшення її курсу відносно національної валюти.

91. Що означає термін «ревальвація»?

1) підвищення курсу національної валюти по відношенню до валют інших країн у зв’язку з ростом купівельної здатності даної грошової одиниці;

2) знецінення національної валюти, що виражається у зниженні її курсу по відношенню до іноземних валют;

3) збільшення купівельної здатності національної валюти через недостатній її випуск в обіг;

4) відновлення попереднього валютного курсу національної валюти відносно інших валют.

92. Що означає термін «котирування валют»?

1) офіційне встановлення центральним банком ринкового курсу національної валюти щодо відповідних іноземних валют на день проведення операції;

2) випуск національної валюти центральним банком з метою збільшення обсягу валютно-обмінних операцій ;

3) операції з купівлі-продажу валют на валютних біржах у відповідності з діючою практикою;

4) операції центральних банків по завищенню або заниженню курсів національних валют з метою ліквідації дефіциту платіжного балансу.

93. Що означає термін «внутрішня конвертованість валюти»?

1) можливість для резидентів здійснювати платежі за кордон і купівлю іноземної валюти без обмежень;

2) можливість вільного переказу і конверсії коштів у даній валюті тільки для нерезидентів;

3) можливість здійснення валютних операцій у певному регіоні, який обмежений конкретним переліком країн;

4) можливість вільного обміну національної валюти на іноземну як для резидентів, так і для нерезидентів, але тільки всередині країни.

94. Що означає термін «зовнішня конвертованість валюти»?

1) можливість здійснення валютних операцій у певному регіоні, який обмежений конкретним переліком країн;

2) можливість здійснювати платежі за кордон і купівлю іноземної валюти для резидентів ;

3) приймання іншими країнами платежів даної країни у її національній валюті;

4) Можливість вільного переказу і обміну валюти для нерезидентів.

95.Що означає термін «крос-курс» валют?

1) співвідношення між двома валютами, яке витікає з їх курсу по відношенню до курсу третьої валюти;

2) вираження національної грошової одиниці через валюту іншої держави;

3) вираження одиниці іноземної валюти через національну грошову одиницю;

4) встановлення допустимого відхилення ринкових курсів по відношенню до офіційного курсу центрального банку.

96. Назвіть найбільш відомий прояв абстрактної теорії грошей:

1) номіналістична теорія;

2) класична кількісна теорія;

3) модерністична теорія;

4) фундаментальна теорія.

97. Визнання відсутності можливості впливу на економіку через гроші це:

1) постулат екзогенності кількісного фактора;

2) постулат ендогенності кількісного фактора;

3) постулат нейтральності грошей;

4) постулат відносності кількісного фактора.

98. Назвіть найбільш відомий прояв кількісної теорії грошей:

1) монетариська теорія;

2) номіналістична теорія;

3) модерністична теорія;

4) фундаментальна теорія.

99. На другому етапі (1994-2000 рр.) в грошово-кредитній політиці України переважали:

1) недооцінка сталості грошей;

2) недооцінка монетарної політики;

3) пріоритетність прямого державного регулювання економіки;

4) проведення жорсткої антиінфляційної політики.

100. Коефіцієнт Маршала характеризує:

1) рівень монетизації ВВП;

2) рівень інфляції;

3) рівень касових залишків;

4) рівень осідання коштів.

101. Сучасний монетаризм виник:

1) в 30-х роках 20 ст.;

2) в 60-х роках 20 ст.;

3) в 90-х роках 20 ст.;

4) на початку 20 ст.

102. Вперше визнано регулювання пропозиції грошей головним напрямом впливу на економіку в межах :

1) монетариської теорії;

2) номіналістичної теорії;

3) модерністичної теорії;

4) фундаментальної теорії.

103. Виникнення кейнсіансько-монетариського синтезу теорії грошей обумовлено:

1) переходом інфляції та безробіття в хронічний стан;

2) необхідністю виходу із чергової економічної кризи;

3) переоцінкою фіскального чинника;

4) недооцінкою чинника глобалізаційних процесів.

104. Потреба в запасі засобів обігу і платежу для здійснення поточних платежів це:

1) трансакційний мотив накопичення грошей;

2) мотив обачності накопичення грошей;

3) мотив очікуваного накопичення грошей;

4) мотив неочікуваного накопичення грошей.

105. Залежність накопичення грошей у економічних суб’єктів від обсягу виробленого продукту та рівня розвитку їх мотивів до формування касових залишків виражена у:

1) формулі кейнсіанського рівняння;

2) формулі монетариського рівняння;

3) формулі кембріджського рівняння;

4) формулі рівняння Фішера.

106.Кредит, що надається без забезпечення з боку позичальника – це:

1)бланковий;

2)іпотечний;

3)ломбардний;

4)консорціумний.

107.Кредит, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунку клієнта понад їх залишок на рахунку – це:

1)ломбардний;

2)іпотечний;

3)консорціумний.

4) овердрафт;

108.До основних положень натуралістичної теорії кредиту не відноситься положення про те, що:

1)активні операції банків є первинними по відношенню до пасивних;

2)пасивні операції банків є первинними по відношенню до активних;

3)банки виступають посередниками в кредиті;

4)об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі.

109.Кредит, що наданий під заставу нерухомого майна – це:

1)іпотечний;

2)бланковий;

3)ломбардний;

4)комерційний.

110.Транш – це:

1)пільги по наданому кредиту одними державами іншим;

2)серія або частина кредиту згідно з договором;

3)заборона на надання кредиту некредитоспроможним державам;

4)бланковий кредит.

111. До основних положень капіталотворчої теорії кредиту не відноситься положення про те, що:

1)пасивні операції банків є первинними по відношенню до активних;

2)активні операції банків є первинними по відношенню до пасивних;

3)банки є „фабриками” кредиту;

4)кредит є безпосередньо капіталом.

112. Хто встановлює розміри процентних ставок при наданні комерційними банками кредиту клієнтам?

1)комерційні банки самостійно;

2)верховна Рада України;

3)національний банк України;

4)позичальники, виходячи зі своїх інтересів.

113. Комерційним кредитом називається:

1)будь-який кредит;

2)банківський кредит підприємствам;

3) кредит продавця покупцю у вигляді відстрочки платежу;

4)кредит будь-яким підприємствам для проведення інвестиційних операцій.

114. Який буквальний переклад слова “credit”?

1)він вірить;

2)він надасть;

3)він придбає;

4)він гарантує.

115.Консорціумний кредит – це кредит, що надається:

1)крупним об’єднанням підприємств для здійснення господарської діяльності;

2) об’єднанням банків суб’єктам господарювання;

3) банком господарюючому суб’єкту за умови, що банк та господарюючий суб’єкт є членами одного об’єднання (консорціуму);

4)без забезпечення з боку позичальника.

116.Короткостроковий кредит – це кредит, що надається терміном:

1)до одного року;

2)до трьох років;

3)до п’яти років;

4)до десяти років.

117.Кредитна лінія – це:

1)угода, за якою банк зобов’язується надати позичальнику кредит на раніше узгоджену суму протягом певного періоду;

2)відстоювання своїх інтересів банком при наданні кредитів позичальникам;

3)межа, яка встановлює максимальні і мінімальні розміри та терміни видачі кредиту одному позичальнику;

4)здатність позичальника у повному обсязі та в узгоджений строк розрахуватися за борговими зобов’язаннями.

118.Який принцип кредитування забезпечує право захисту банку своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника?

1)терміновість;

2)поверненість;

3) пабезпеченість;

4)цільова спрямованість.

119.Лізинговий кредит – це:

1)надання господарюючими суб’єктами один одному матеріальних цінностей на умовах оренди;

2)надання господарюючими суб’єктами один одному кредиту у вигляді відстрочки платежу за продані товари та надані послуги;

3)надання господарюючими суб’єктами один одному відстрочки платежів за товарно-матеріальні цінності;

4)кредит, що погашається на першу вимогу.

120.Що таке кредитоспроможність?

1)здатність кредитора у повному обсязі та в узгоджений строк надати кредит позичальнику;

2) здатність позичальника у повному обсязі та в узгоджений строк розрахуватися по боргових зобов’язаннях;

3)здатність кредитора у повному обсязі погасити свої зобов’язання перед клієнтами;

4)угода, за якою банк зобов’язується надати позичальнику кредит на раніше узгоджену суму протягом певного періоду.

121. До принципів кредитування не відноситься?

1) засіб обігу;

2) терміновість;

3) поверненість;

4) цільова спрямованість.

122. Споживчий кредит – це кредит:

1) фізичним особам на споживчі потреби;

2) юридичним особам на інвестиційні потреби;

3) іншим банкам на виробничі потреби;

4) державним установам на господарські потреби.

123. Кредитна система складається з:

1) банківської та парабанківської системи;

2) центральних та комерційних банків;

3) спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів;

4)спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів та поштово-ощадної системи.

124. До фінансових посередників грошового ринку не належать:

1) банки;

2) лізингові компанії;

3) інвестиційні компанії;

4) казначейство країни.

125. До парабанківської системи не відносяться?

1)комерційні банки;

2) кредитні спілки;

3) інститути спільного інвестування;

4) фонди фінансування будівництва.

126. Яка структура банківської системи України?

1) дворівнева;

2) однорівнева;

3)трьохрівнева;

4) не має рівнів.

127. До парабанківської системи відносять:

1) пенсійні та інвестиційні компанії;

2) регіональні розрахункові палати;

3) валюто-обмінні пункти;

4) облікові банки.

128. Фінансова установа, яка завжди створюється і діє на базі певної спільноти людей, які об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання – це:

1) факторингова компанія;

2) кредитна спілка;

3) інвестиційна компанія;

4) страхова компанія.

129.Банківські спілки та асоціації створюються з метою:

1) представлення інтересів своїх членів, розвитку міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності;

2) концентрації капіталів банків, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності;

3) провадження банківської чи підприємницької діяльності;

4) отримання прибутку.

130. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи – це:

1) установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні декількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури;

2) установи банківської системи;

3) об’єднання фінансових установ;

4) банківські установи, що спеціалізуються на обслуговуванні однієї клієнтури.

131. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є державним регулятором:

1) банківських установ ;

2) міжбанківських об’єднань;

3) небанківських спеціалізованих кредитно-фінансових установ;

4) банківських та небанківських кредитно-фінансових установ.

132. Державна чи приватна організація, яка діє з метою забезпечення населення коштами у період після виходу на пенсію-це:

1) пенсійний фонд;

2) страхова компанія;

3) інвестиційний компанія;

4) компанія з управління активами.

133. Спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає грошові позики під заставу рухомого майна – це:

1) ломбард

2) факторингова компанія;

3) інвестиційна компанія;

4) лізингова компанія.

134. Серед сукупності нижче перерахованих спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів неприбутковою є:

1) кредитна спілка;

2) ломбард;

3) страхова компанія;

4) інвестиційний фонд.

135. До договірних фінансових посередників не відносять:

1) лізингові та факторингові компанії;

2) інвестиційні фонди та компанії;

3) недержавні пенсійні фонди;

3) ломбарди.

136. Фінансовими посередниками, які залучають кошти через продаж своїх цінних паперів є:

1) інвестиційні компанії;

2) страхові компанії;

3) пенсійні фонди;

4) лізингові компанії.

137. Хто контролює діяльність комерційних банків в Україні?

1) національний банк України;

2) кабінет Міністрів України;

3) державне казначейство;

4) місцеві органи влади.

138. Установа, яка створюється і діє в першу чергу для забезпечення можливості її членам отримати кредит на прийнятних для них умовах – це:

1) фонд фінансування будівництва;

2) інвестиційна компанія;

3) кредитна спілка;

4) факторингова компанія.

139. Однорівнева банківська система є характерною для:

1) економіки неринкового типу та тоталітарних держав;

2) економіки ринкового типу;

3) економіки транзитивного типу;

4) економіки як ринкового, так і неринкового типу.

140. Метод грошово-кредитної політики, який полягає у продажу та купівлі Центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків:

1) операції на відкритому ринку;

2) політика облікової ставки;

3) політика обов’язкових резервів;

4) рефінансування комерційних банків.

141. Метод грошово-кредитної політики, який полягає у регулюванні процента за кредитами, які центральний банк надає комерційним банкам:

1) політика облікової ставки;

2) операції на відкритому ринку;

3) політика обов’язкових резервів;

4) рефінансування комерційних банків.

142. Закон України “Про НБУ” був прийнятий у:

1) 1996 р.;

2) 1999 р.;

3) 1991 р.;

4) 1989 р.

143. Головна мета діяльності НБУ:

1) підтримка сталості національної грошової одиниці;

2) емісійна діяльність;

3) регулювання готівкового грошового обігу;

4) здійснення грошово-кредитної політики.

144. Європейський центральний банк відносно центральних банків країн – членів Європейського союзу проводить:

1) консультування щодо проведення монетарної політики;

2) не втручається у проведення монетарної політики;

3) спостереження за проведенням монетарної політики;

4) жорсткий контроль за проведенням монетарної політики.

145. Голова Національного банку призначається на посаду:

1) Верховною Радою України за поданням Президента України;

2) Верховною Радою України;

3) Президентом України;

4) Радою Національного банку України.

146. Головна мета діяльності Європейського центрального банку:

1) стабілізація цін;

2) підтримка стійкості національної грошової одиниці;

3) регулювання готівкового грошового обігу;

4) здійснення грошово-кредитної політики.

147. Європейська система центральних банків – це:

1) однорівнева система;

2) дворівнева система;

3) трьохрівнева система;

4) багаторівнева система;

148. Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено:

1) законом України “Про НБУ”;

2) законом України “Про банки та банківську діяльність”;

3) Конституцією України;

4) постановами НБУ.

149. Для зменшення грошової маси в обігу НБУ:

1) підвищує облікову ставку;

2) знижує облікову ставку;

3) знижує норму обов’язкового резервування;

4) здійснює купівлю цінних паперів.

150. Для збільшення грошової маси в обігу НБУ:

1) підвищує норму обов’язкового резервування;

2) підвищує облікову ставку;

3) здійснює продаж цінних паперів;

4) знижує норму обов’язкового резервування.

151. Для зменшення грошової маси в обігу НБУ:

1) здійснює продаж цінних паперів;

2) знижує облікову ставку;

3) знижує норму обов’язкового резервування;

4) здійснює купівлю цінних паперів.

152. До функцій НБУ не відноситься:

1) кредитування комерційних банків;

2) здійснення грошово-кредитної політики;

3) кредитування фізичних та юридичних осіб;

4) валютний контроль.

153. На сьогодні в Україні банки можуть засновуватись у наступній формі:

1) відкрите акціонерне товариство та кооперативний банк;

2) закрите акціонерне товариство;

3) товариство з обмеженою відповідальністю;

4) лише кооперативний банк.

154. Банк в Україні визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій:

1) самостійно;

2) за вказівками органів державного нагляду;

3) за вказівками клієнтів банку;

4) за вказівками Національного банку України.

155. Банк, що функціонує в Україні, набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо:

1) більше 30 відсотків його активів є активами одного типу;

2) більше 40 відсотків його активів є активами одного типу;

3) більше 50 відсотків його активів є активами одного типу;

4) більше 20 відсотків його активів є активами одного типу.

156. Який з наведених банків є державним?

1) Укрексімбанк;

2) Укргазбанк;

3) УкрСиббанк;

4) Укрсоцбанк.

157. Переважна частина українських банків відносяться до:

1) колективних;

2) кооперативних;

3) державних;

4) приватних.

158. Більшість українських комерційних банків є:

1) універсальними;

2) іпотечними;

3) кліринговими;.

4) інвестиційними

159. Який державний орган в Україні ліцензую банківську діяльність?

1) Кабінет Міністрів;

2) Міністерство фінансів;

3) Держфінпослуг;

4) Національний Банк України.

160. До пасивів банку відносяться:

1) залучені депозити;

2) інвестиційні операції;

3) кредити, надані банком;

4) кошти в НБУ.