2.1 Маніпуляція свідомістю-як деструктивна технологія в політичній боротьбі.

«Когда уважающий себя человек слышит о манипуляции сознанием, он думает, что его-то уж не провести. Он - индивидуум, свободный атом человечества. Как на него повлиять? Атом-то атом, но и атом расщепить оказалось, возможно, хотя само слово "атом" означает неделимый».[45,c.830]

У світлі прийдешніх передвиборних кампаній в березні 2008р і грудні 2010 р. проблема маніпуляції свідомістю людей стає все більш і більш актуальною. Адже можливо в когось вже сформувалася позиція за кого треба віддати свій голос, а у кого-то немає, і політичні партії та кандидати на посаду глави держави будуть «боротися» за кожен голос виборця, вдаючись до різних методів і технологій маніпулювання свідомістю, для того щоб вплинути на рішення електорату.

Даною проблематикою займалися такі мислителі: С.Г. Кара-Мурза «Маніпуляція свідомістю». У своїй роботі він дає визначення поняття маніпуляція і розповідає про тих сферах, де її застосовували, а так само Герберт Франк у своїй книзі, присвяченій маніпуляції свідомістю, ("маніпульованого людина" (1964 р.)) ну і такі автори як П. Бергер і Т. Лукман, Є.Л. Доценко, О.М. Лой, К. Маркс, Ф. Енгельс, Х. Ортеги-і-Гассет, Г. Шиллер.

Для цього нам необхідно дати визначення, що таке маніпуляція свідомістю взагалі.

Саме слово "маніпуляція" має коренем латинське слово manus - рука (manipulus - пригорща, жменя, від manus і ple-наповнювати). У словниках європейських мов слово тлумачиться як поводження з об'єктами з певними намірами, цілями. Мається на увазі, що для таких дій потрібна спритність та вправність. Звідси походить і сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами. Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або управління ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане управління або обробка».

Таким чином, термін «маніпуляція» є метафора, і вживається в переносному сенсі: спритність рук у поводженні з речами перенесена в цій метафорі на спритне управління людьми (і, звичайно, вже не руками, а спеціальними «маніпуляторами»). Зауважимо, що з самого початку це поняття обмежує розуміється як маніпуляція набір способів управління - їм позначається лише управління зі спритністю і навіть приховане управління[18 ].

Соціолог з ФРН Герберт Франк у своїй книзі, прямо присвяченій маніпуляції свідомістю, («маніпульований людина» (1964 р.)), дає таке визначення: «Під маніпулюванням в більшості випадків слід розуміти психічний вплив, яке виробляється таємно, а отже, і на шкоду тим особам, на яких воно спрямоване » [18].

С. Кара-Мурза вважає , що «Маніпуляція – це вид застосування влади, при якому той, хто володіє нею впливає на поведінку інших , не розкриваючи характер поведінки , яку він від них очікує»[45,c.830].

Фактично, обидва автори, аналізуючи у своїх творах феномен маніпуляції, погоджуються у наступному:

• маніпуляція – психологічний, а не фізичний вплив;

• маніпуляція – це прихована дія, факт якої не повинен бути поміченим об´єктом маніпуляції;

• маніпуляція – це вплив, який потребує значної майстерності і знань.

Політична маніпуляція, на відміну від міжособистісної, безособова і передбачає вплив на широкі маси. Воля меншості (а то й окремої особистості) у завуальованій формі нав´язується більшості. Технологічно маніпулювання являє собою “вплив на суспільну думку за допомогою управлінських ефектів для досягнення певних цілей коммуніканта”. Таким чином, говорячи про політичні маніпуляції, варто: - чітко розрізняти маніпуляцію як процес і власне маніпулятивні методи , тобто техніку маніпуляції. Технікою можна користуватися несвідомо, але до політичної маніпуляції відносять лише свідомі, заплановані маніпуляції, спрямовані на досягнення своїх цілей особою, чи групою осіб; - розрізняти політичну (масову) маніпуляцію і міжособистісну.

Технологія політичної маніпуляції, на думку В Амєліна, передбачає наступні моменти:

- впровадження у свідомість під виглядом об´єктивної інформації неявного, але бажаного для певної групи осіб змісту;

- дія на больові точки суспільної свідомості, які збуджують страх, тревогу, ненависть тощо;

- реалізацію деяких замислів і цілей, які приховуються і досягнення яких комунікант пов´язує з підтримкою суспільною думкою своєї позиції [45]. Маніпуляції неможливі без спеціального викривлення стану речей шляхом замовчування одних фактів та вип´ячування інших, публікацій неправдивих повідомлень, пробудження у аудиторіії негативних емоціїй за допомогою засобів або словесних образів тощо, що само собою являється основними прийомами чорного PR. Всі ці прийоми спрямовані на створення певного емоційного настрою і психологічних установок у аудиторії. С.Кара-Мурза, Є. Доценко та В. Амєлін, які вважаються спеціалістами в галузі маніпуляції людською свідомістю, у своєму аналізі приходять до думки, що найефективніше маніпулювати виборцями за умов перенесення передвиборчої боротьби з реальної у, так звану, віртуальну площину, що насправді доведено і на практиці.Найпростішим прикладом тому може служити реклама, в тому числі і політична.