
- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2. Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3. Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7. Основні ознаки функціональних стилів.
- •8. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.
- •9. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10.Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Поняття культури мови та культури мовлення
- •15.Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •16. Лексика української мови з погляду її походження.
- •17.Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •18. Використання синонімів у ділових паперах.
- •19. Специфіка вживання омонімі
- •20. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •21. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •22. Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •23. Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •24. Термінознавство та термінографія.
- •25. Джерела української термінології.
- •26. Класифікація термінологічних одиниць.
- •27. Сучасні проблеми української термінології.
- •28. Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •29. Види і форми спілкування
- •30. Невербальні компоненти спілкування.
- •31. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення
- •32. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій
- •33.Способи впливу на людей під час спілкування
- •34. Індивідуальні форми фахового спілкування.
- •35. Стратегія поведінки під час ділової бесіди;
- •Етикет телефонної розмови.
- •37. Форми колективного обговорення проблем
- •38. Мистецтво перемовин.
- •39. Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення.
- •40. Правила ведення дискусії.
- •Основні поняття діловодства
- •42. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •43. Вимоги до укладання та оформлення документів
- •44. Вимоги до тексту документів
- •Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.
- •46.)Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •47.)Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •48 .Поняття про мовні штампи і кліше
- •49. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •50. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •51. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •52. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •53. Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •54. Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •55. Мовні помилки, їх види.
- •56. Поняття про мовний етикет
- •57. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •58. Поняття тексту, його структурна організація.
- •59. Правила ділового листування.
47.)Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови.
Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.
Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості.
Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати.
Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.
Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.
Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.
48 .Поняття про мовні штампи і кліше
У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін як усталена словесна формула. Від власне фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компоненти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені найменування.
Кліше — звичний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо.
Наприклад, існують кліше мовного етикету: добрий день, доброго здоров 'я, радий Вас бачити, до побачення, на добраніч, бувайте здорові, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, ласкаво просимо, будьте люб'язні, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам.
В офіційно-діловому спілкуванні використовують, наприклад, такі кліше: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, поставити питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжити заходів, надати допомогу, з боку адміністрації, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв 'язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність.
Штампи — це утерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити.
Штампи виникають і тоді, коли звороти офіційно-ділового мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв 'язку з відсутністю коштів, за наявності відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна робота.
Вони можуть являти собою також нагромадження зайвих слів: проведення роботи по впорядкуванню території (за^ мість: впорядкування території), робота по впровадженню нових методів, роботи по ремонту, працюють над здійсненням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забезпечення виконання плану, питання проведення боротьби із злочинністю.
Штампи затуманюють зміст висловлювання, роблять мову важкою для сприйняття, нечіткою, тому їх слід уникати.