Політика і механізми протидії змінам клімату
Політичні підходи до регулювання проблеми
Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с. - С.46.
Труднощі практичної реалізації екополітики не повинні затуляти важливі елементи успішної екологічної політики, основні з яких є такими:
головною метою має бути інтерналізація екологічних ЗЕ;
для успішного подолання проблеми невизначеності та високих витрат перехідного періоду слід забезпечити гнучкість підходів. Екологічні зобов’язання є менш витратними для підприємств, якщо вони є гнучкими щодо того, хто їх виконує, коли і де.
потрібно переглянути існуючу публічну політику з метою виявлення і усунення викривлень, які впливають на ЕЕРВ галузей (енергетики та ін.);
розширення кола доступних технологій;
міжнародна координація.
Існує ряд чинників, які обмежують практичну реалізацію екологічної політики, яка є добро розробленою теоретично:
Фінансові обмеження. Впровадження нових податків є важким в умовах фінансових обмежень;
Прагнення країн зберегти конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Міркування збереження конкурентоспроможності на міжнародному рівні стримують країни від одностороннього впровадження податків, які збільшують витрати галузей, які діють на міжнародному ринку. Крім того, це може також суперечити діючим міжнародним угодам в галузі торгівлі. На рівні підприємств і галузей як податки, так і ринкові дозволи негайно впливають на їхній стан. Підприємства змушені переглядати свої технології та джерела енергії. Деякі з них опиняться в гіршому становищі.
Політика уряду, що здійснюється в інших напрямах (регіональна або соціальна політика). Уряди усвідомлюють, що ЕЕРВ енергетичного сектору та інших галузей порушений самою політикою уряду, яка, можливо, безпосередньо не пов’язана з енергетичним сектором. Прикладами є субсидії на споживання викопного палива (стосуються регіональної або соціальної політики), які збільшують викиди, а також зобов’язання енергогенеруючих компаній використовувати лише паливо вітчизняного виробництва; пряме урядове втручання шляхом планування або суспільної власності також впливають. Деякі форми короткострокового урядового втручання є виправданими (фінансування окремих ринків нових технологій, демонстраційних проектів, початкові субсидії). Такі важелі неминуче порушують ринки, тому їх застосування має бути ретельно обґрунтованим.
Невизначеність. Витрати реалізації політики та величина ЗЕ є невизначеними. Планування екополітики в часі є вирішальним чинником, яки може подолати цю невизначеність. З одного боку, необхідні негайні дії. З іншого боку, наше розуміння впливу людської діяльності на довкілля постійно покращується, розробляються кращі технології для його зменшення. По мірі накопичення знань і покращення технологій витрати досягнення екологічних цілей зменшуються. Це означає, що гнучка реалізація політики в часі може зекономити витрати.
Це політика, про яку не пошкодуєш, навіть якщо на неї потрачено кошти. Підхід, який базується на ідеї, що проблема глобальних кліматичних змін пов’язана з іншими критично важливими екологічними проблемами і проблемами розвитку.
Підходи до встановлення політичних цілей наведено на рис.1.
Р
ис.
1. Підходи до встановлення цілей щодо
зменшення парникового ефекту
Теорія портфельних інвестицій
Добре сформований портфель інвестицій у заходи з розв’язання проблеми клімату дадуть більшу віддачу за даних витрат, ніж будь-які дії, вчинені самі по собі.
Механізми протидії змінам клімату
Діяльність національних і міжнародних НУО
Міжнародні політичні рамкові угоди (Кіотський протокол)
Дії бізнесу, енергетичних компаній, фінансових інститутів
Зміна способу життя
