2. Політична система Росії.

Головною проблемою політичного розвитку РФ протягом 1993 р. було протистояння двох основних гілок влади:

виконавчої – в особі президента та його апарату (їх підтримували демократичні

сили, представники новонародженого бізнесу).

і законодавчої – в особі керівництва Верховної Ради Росії. (Голова Верховної

Ради Р.Хасбулатов і віце-президент О.Руцький спиралися на

прокомуністично налаштовану більшість депутатського корпусу).

У вересні 1993 р. Б.Єльцин виступив по телебаченню із зверненням до народу, в якому оголосив про розпуск Верховної Ради і з’їзду народних депутатів, про формування нового парламенту – двопалатних Федеральних зборів (Державної Думи і Ради Федерації).

Депутати парламенту категорично відмовилися залишити будинок. Трагічна розв’язка настала 3-4 жовтня 1993 р.

За наказом президента 4 жовтня до будинку Верховної Ради РФ підійшли танки, що розпочали обстріл «Білого дому». У другій половині дня будинок було захоплено штурмом силами спец підрозділів. Керівників опозиції Руцького, Хасбулатова та інших було заарештовано.

12 грудня 1993 р. прийнята нова Конституція РФ. Відповідно до Конституції Російська Федерація стала президентсько-парламентською республікою. Глава держави зосередив у своїх руках великі повноваження. У цілому російська конституція створила державну модель, в якій поділ влади –вельми хиткий, а президент користується найбільшими прерогативами порівняно з керівниками інших відомих світові президентських республік.

У 1996 р. президентом Росії на повторний строк було обрано Б.Єльцина.

31 грудня 1999 р. – Єльцин добровільно пішов у відставку.

Виконувачем обов’язків президента став В.Путін, який обіймав посаду прем’єр-міністра.

У березні 2000 р. під час президентських виборів В.Путін переміг і став другим президентом Р.Ф. 7 травня 2008 третім Президентом став Дмитро Мєдвєдєв.

3. Війна в Чечні.

Відповідно до Російської конституції, Чечня є однією з 21 республік, що входять до складу Росії. Однак з 1991 р. цей статус не визнається місцевим керівництвом.

В 1991 р. Чеченська республіка (Ічкерія) проголосила повну незалежність від Росії, обрала президента, яким став генерал Джохар Дудаєв.

Центральна російська влада ніколи не визнавала відокремлення Чечні, але вона виявилася неспроможною виробити послідовну стратегію стосовно республіки, що збунтувалася.

10 грудня 1994 р. російські війська увійшли до Чечні. Почалася перша чеченська війна. Воєнні дії тривали до осені 1996 року.

30 серпня 1996 р. в дагестанському м. Хасав’юрт було підписано два документи, які фактично припинили війну в Чечні.

У січні 1997 р. президентом республіки Ічкерія було обрано А.Масхадова (Д.Дудаєв загинув у квітні 1996 р.).

Друга чеченська війна розпочалась в серпні 1999 р. Чеченські загони вторглись на територію сусіднього Дагестану під зеленим прапором джихада – священної війни проти «невірних» і заявили про свій намір створити ісламську державу, яка повинна була об’єднати Чечню і Дагестан.

Слідом за цим у Москві та інших містах Росії прогриміли вибухи в житлових будинках. Федеральний центр наполегливо переконував своїх громадян у тому, що ці дії організували чеченські терористи, хоча прямих доказів у спецслужб не було.

Російська влада прийняла рішення почати анти терористичну операцію, яка переросла в широкомасштабну війну.

Федеральний центр з метою відновлення своєї влади в республіці прийняв рішення про встановлення на її території тимчасової адміністрації. 12 червня 2000 р. наказом президента РФ головою нового органу влади був призначений Ахмад Кадиров, який був муфтієм Чечні.

Муфтій – духовна особа у мусульман, наділена правом виносити рішення (фетви) по релігійно-юридичним питанням.

Створювались місцеві органи міліції, прокуратури, але вони далеко не завжди контролювали ситуацію на місцях.

До 2002 р. республіка опинилась на грані гуманітарної катастрофи. Не вистачало міст в таборах для біженців з Чечні в сусідній Інгушетії, керівництво якої не могло утримувати десятки тисяч людей.

З новою гостротою чеченська криза нагадала про себе восени 2002 р.

23 жовтня в зал Театрального центру на Дубровці в Москві, де проходило представлення мюзиклу «Норд-Ост», проникла група озброєних людей в камуфляжі, визнавши себе «смертниками із 29-ї дивізії». В приміщенні знаходилось біля 800 чоловік.

Головною вимогою було виведення російських військ із Чечні. Організаторами цієї акції, на думку російського керівництва, являлись Аслан Масхадов і Шаміль Басаєв.

26 жовтня в ході операції по звільненню заручників терористи були знищені.

В ході референдуму, який був проведений в березні 2003 р. за наказом Путіна, була прийнята Конституція Чечні, а також визначений порядок формування вищих органів влади в республіці. Восени 2003 р. президентом Чечні був обраний А.Кадиров.