Росія у 1991-2000 рр.

Відновлені та нові незалежні держави: початок самостійного життя (1991-2000 рр.)

План:

1. Перехід до ринкової економіки.

2. Політична система Росії.

3. Війна в Чечні.

4. Українсько-російські відносини.

5. Соціально-економічне та політичне становище Прибалтійських країн, Білорусі, Молдови, держав Закавказзя та Центральної Азії.

6. Міжнародні суперечності. Збройні локальні конфлікти.

Навчально-методичний комплекс:

1. Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 167 – 180.

2. Я.М. Бердичівський, Т.В. Ладиченко, І.Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. стор. 176 – 197.

І. Перехід до ринкової економіки.

12 червня 1990 р. на І З’їзді народних депутатів РРФСР була прийнята Декларація про державний суверенітет Росії. Почався процес становлення Російської державності. Через рік 12 червня 1991 р. більшістю голосів (близько 60%) Б.Єльцин був обраний президентом РРФСР.

Після серпневого путчу 1991 р. російське керівництво почало проводити цілком самостійну політику. У жовтні того ж року на 5-зїзді народних депутатів Росії президент Б.Єльцин виголосив програму радикальних економічних перетворень методами «шокової терапії» (негайний демонтаж старої економіки та ломка командно-адміністративної системи управління і розподілу).

Плани реформаторів. Програма радикальних економічних реформ, ініційована президентом Єльциним восени 1991 р., передбачала

- введення вільних цін на товари і послуги із січня 1992 р.,

- створення умов для розвитку конкуренції в російській економіці,

- проведення твердої антимонопольної політики,

- звільнення від державного контролю внутрішньої і зовнішньої торгівлі,

- широку приватизацію й акціонування основних державних підприємств.

За задумом авторів програми (групи економістів «риночників» на чолі з Є.Гайдаром), роздержавлення повинне було перетворити населення країни на власників.

Початок здійснення реформ. Першим кроком здійснення реформи стало введення вільних цін з 2 січня 1992 р. Ціни відразу зросли в 10 – 12 разів. У результаті відбулося різке падіння рівня життя більшості населення. Крім того, ці заходи завдали удару по ощадних вкладах громадян, знецінивши їхні трудові накопичення. У господарстві вибухнула криза неплатежів. Багато підприємств опинилися на межі краху. Надання кредитів Центробанком підсилювало інфляцію в країні, курс карбованця танув на очах. Фінансово-грошова система країни все більше дестабілізувалася.

Наслідки лібералізації економіки. Лібералізація економіки призвела до нагромадження в широких масштабах «первісного капіталу». Найчастіше він мав напівкримінальне походження. В основі надприбутків дуже обмеженого кола громадян лежало використання різниці між державними закупівельними цінами і цінами вільно регульованого ринку.

Величезна грошова маса опинилася поза сферою оподаткування. Дохідна частина бюджету поповнювалася дуже слабко. Виникли проблеми зі своєчасними виплатами пенсій, стипендій, зарплати працівникам бюджетної сфери. Продукція безлічі підприємств виявилася неконкурентоспроможною, закривалися заводи і фабрики. «Шокова терапія» викликала розвал цілих галузей економіки. Зростало реальне і приховане безробіття. У суспільстві наростала соціальна напруженість.

Суперечливість реформ 1992 р., їхні результати привели до відставки уряду Є.Гайдара і призначення головою уряду Росії В.Черномирдіна. Новий уряд намагався з’єднати посилення ролі держави в економіці з розвитком ринкових відносин.

У липні 1993 р. російський уряд провів грошову реформу. Влада вирішила вилучити з обігу всі паперові грошові знаки, випущені в СРСР і Росії у 1961-1992 рр. Ці заходи були покликані сформувати російський фінансовий простір, захистити його від напливу «гарячих карбованців» з інших країн СНД.

Незабаром почалася приватизація державного майна. Загальна кількість приватних підприємств склала понад 1 млн, а частка приватного сектору у виробництві досягла 60%. Але на шляху розвитку приватного підприємництва ставали численні перешкоди і, насамперед, непомірно високі податки, криміналізація економіки, украй слабка законодавча база та інші.

Боротьба між різними угрупованнями у верхніх ешелонах влади тривала. У квітні 1998 р. президент Б.Єльцин відправив уряд В.Чорномирдіна у відставку. Новим прем’єр-міністром став 35-річний маловідомий підприємець С.Кирієнко. При цьому уряді в серпні 1998 р. вибухнула глибока фінансова криза, стався «обвал рубля», який за короткий час знецінився майже в три рази. Це змусило Б.Єльцина повернути до влади «стару гвардію» під проводом Є.Примакова. Він спромігся поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні, хоча життєвий рівень основної маси росіян після серпня 1998 р. суттєво знизився. Діяльність Примакова, який швидко став найпопулярнішим політиком Росії, викликала занепокоєння президента Єльцина та його оточення, і в травні 1999 р. прем’єр-міністра відправлено у відставку. Його заступив колишній міністр внутрішніх справ С.Степашин, але протримався на цій посаді лише 3 місяці.

9 серпня 1999 р. прем’єр-міністром Російської Федерації було призначено В.Путіна, який, як і його попередник, не мав базової економічної освіти та був політичною фігурою. Путін зумів продовжити курс на стабілізацію.