30. Кредит, його функції та форми. Принципи кредитування.

Кредит (від лат. credit — він вірить) — термін, який використовується у фінансах, бухгалтерському обліку і освіті.

Завдяки кредиту.

• зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;

• він виступає як опора сучасної економіки, невід'ємний елемент економічного розвитку;

• кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Кредит - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу кожним із суб'єктів кредитних відносин. Надання кредиту не є самоціллю, а закономірно поєднано з його поверненням. Поверненість кредиту - це його основа. Суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.

Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:

• позичальниками, як правило, виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;

• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

• джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;

• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Форми кредитута види: У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу - комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

Функції кредиту

• Перерозподільча — кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вільних грошових ресурсів домогосподарств,

підприємницького та державного сектору, перетворюючи їх у позичковий капітал, який завдяки використанню численних форм кредиту

перерозподіляється на користь тих суб'єктів, які мають тимчасову потребу використання запозичених грошових засобів.

• Емісійна функція виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами.

Економія витрат обігу завдяки тому, що кредит суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює

обслуговування грошового обігу.

• Кредит сприяє створенню великих підприємств і ТНК,

забезпечуючи зростання рівня концентрації та централізації

капіталу.

• Кредит виступає важливим засобом державного регулювання економіки. Маніпулюючи обсягом кредитних ресурсів

шляхом впливу на позичкову ставку процента, норму резервування, операції на відкритому ринку цінних паперів, держава

проводить стимулюючу або обмежувальну політику.

31. Кредитно-грошова політика, її мета та інструменти.

Кредитно-грошова політика — діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни.

Основною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної . Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, - на споживчий та інвестиційний попит .

Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою .

Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити .

Вибір методів та інструментів грошово-кредитної політики має бути прерогативою центрального банку, тобто відмінність стратегічних і проміжних цілей грошово-кредитної політики від тактичних має полягати в тому, що тактичні цілі реалізує саме центральний банк держави.

Використання того чи іншого інструмента регулювання грошово-кредитного ринку (проведення грошово-кредитної політики )

залежить від історичних традицій використання фінансових інструментів у державі, розвинутості ринкових відносин, наявності банківсько-фінансових установ, загальнодержавного стану економіки, врегульованості питань фіскальної політики й т . ін .

Основні монетарні інструменти, за допомогою яких забезпечується проведення центральними банками грошово-кредитної політики в тій чи іншій країні, залежно від рівня її економічного розвитку, такі:

регулювання облікової ставки ;

встановлення "кредитних стель" на кредитні вкладення ;

встановлення мінімальних обов'язкових резервів для комерційних банків;

здійснення операцій на відкритому ринку ;

здійснення операцій на валютному ринку ;

регулювання імпорту й експорту товарів ;

випуск депозитних сертифікатів центрального банку .

Завданням грошово-кредитної політики в Україні є забезпечення фінансової стабільності, поступове зниження інфляції, виведення економіки з