68. Соціальні особливості типів і видів сім'ї:

ЗА ХАРАКТЕРОМ ШЛЮБУ, ВЕРХОВЕНСТВА, РОЗПОДІЛОМ ВЛАДИ, СКЛАДОМ, ЗАГАЛЬНОЮ ЧИСЕЛЬНІСТЮ ДІТЕЙ І ВІКОМ ПОДРУЖЖЯ

Сім'я є одним із фундаментальних інститутів суспільства, пер­шоосновою його структури. З іншого боку, сім'я є малою соціаль­ною групою. Сім'я — засноване на шлюбі та кровній спорідненості об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною мо­ральною, матеріальною і правовою відповідальністю.

Нині за різними підходами і критеріями вчені нараховують по­над сорок типів та форм сімей. Відповідно розглянемо деякі з них.

1. За характером шлюбу: моногамія — шлюб складається з двох суб'єктів подружжя:

між одним чоловіком та однією жінкою;

• полігамія — це шлюбний союз більш як двох партнерів, який може бути реалізований у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії — одна жінка перебуває у шлюбі

більше, ніж з одним чоловіком одночасно.

2. За типом верховенства;

• матріархат — влада в сім'ї належить жінці;

• патріархат — влада в сім'ї належить чоловікові,

3. За розподілом влади:

• демократичні (егалітарні) — де офіційної «голови сім'ї» не існує, визначаються особливою жзггтєстійкістю та цілеспрямова­ністю, міцними родинними зв'язками;

• ліберальні — поважливі у взаємостосунках та контролі над не­гативними явищами;

• авторитарні, тобто владні, жорсткі, грунтуються на сліпому беззаперечному підпорядкуванні авторитетові. У такій сім'ї вста­новлюються непрості стосунки, особливо між дорослими і дітьми.

4. За складом:

• повна — є обидва члени сімейної пари і дитина;

• неповна — сімґя, при якій один з батьків виховує дитину.

5. За загальною чисельністю:

• нуклеарна — складається лише з батьків і дітей;

• розширена — коли разом проживають батьки, діти і будь-хто з родичів подружжя.

6. За кількістю дітей:

• бездітні — тобто сім'я складається з чоловіка та жінки, у яких дітей немає;

t однодітні — крім чоловіка та жінки в сім'ї є одна дитина;

• малодітні — в сім'ї дві дитини;

• багатодітні — в сім'ї є три та більше дітей.

7. За вікам подружжя: • молодіжна — сім'я, де вік подружжя складає від 16 до 35 років;

• молода — сім'я, яка щойно створилася і чекає дитину — в цій сім'ї, як правило, подружжя надзвичайно турботливе і уважне один до одного;

• середнього подружнього віку — від 3-х до 10 років подружньо­го життя. Це найкритичніший, найвіддовщальніший період у житті родини;

• сім'я старшого подружнього віку — 10—20 років подружнього життя.

Крім того, виділяють сімейний тип — за вибором подружжя — це нетрадиційні одностатеві сім'ї (Швеція, Нідерланди, Англія тощо).

Отже, на практиці існують різноманітні типи і види сучасних сімей, кожний з яких має свої особливості, характеризує різні ас­пекти шлюбного союзу. Знання про те дозволяють розрізняти, вірно орієнтуватися і використовувати на практиці.

69.Тевденції розвитку сучасної сім'ї, причини сімейно-кризових явищ та шляхи до їх подолання

Сім'я як соціальний феномен пройшла складний шлях історичного розвитку, основними етапами якого, на думку американського соціоло­га Дж. Голдторпа, слід вважати такі:

1-й етап — сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінадіею пар­ної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей);

2-й етап — сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними роди­чами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю роз­лучень, забороною абортів тощо);

3-й етап — сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислової революції наприкінці XVIII ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, значне поширення жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням тощо);

4-й етап, що триває у наш час, приніс у розвиток сім'ї радикальні зміни, які отримали серед науковців визначення революційних Соціо­лога, характеризуючи сучасний етап розвитку сім'ї, називають його ре­волюцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні відносини, місце та роль сім'ї у суспільстві, а й, на думку части­ни вчених, фактично поставила під сумнів саме існування сім'ї. 1 такий висновок є небезпідставним, а базується на науковому аналізі процесу реальних змін типів сімейно-шлюбних відносин на різних етапах істо­ричного розвитку суспільства аж дотепер.

Серед соціальних причин сімейних кризових явищ, які дають підставу робити висновок про радикальні зміни та кризу сімейно-шлюбних відно­син, у першу чергу є такі:

1) зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності.

2) утворення двох центрів життя — місця праці і дому. Раніше про­фесійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах одній сім'ї. А зараз людина розривається між роботою і домівкою;

3)еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна револю­ція з послабленням соціального контролю).

Зрозуміло, що зазначені тенденції тією чи іншою

мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. Отже, основними шляхами подолання по­дібних тенденцій та кризових явищ є:

1) шлюб, що лежить в основі сім'ї, має бути рівноправним, добро­вільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб (утому числі — шлюби за контрактом);

2)не повинні обмежуватися права й принижуватися гідність жінокі чоловіків. Це забезпечує кожному з них рівні можливості професійно­го та духовного зростання;

3)системою прав та обов'язків мають створюватися реальні передумови для усунення суперечності між любов'ю та обов'язком і з тим

долатися відчуження подружнього життя;

4)держава має бути об'єктивно зацікавленою у зміцненні сімейно-шлюбних відносин і створювати всі необхідні умови щодо посилення подружньої і батьківської відповідальності.

70. ПОСИЛЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ АСПЕКТІВ Ч@І' СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ ВІДНОСИН ЗА НОВИМ СІМЕЙНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ (2004 Р.)

У ПОРІВНЯННІ З «КОДЕКСОМ...» (1969 Р.) Історія розвитку людства свідчить про те, що сім'я в системі со­ціальних відносин завжди посідала особливе місце. Тому цей інститут завжди перебував під правовим регулюванням з боку держави та су­спільства. Саме в сім'ї узгоджуються життєво важливі соціальні і біо­логічні інтереси людини і самої держави. Можна беззаперечно конста­тувати, що в характері правового регулювання сімейних правовідносин відображається стан суспільної свідомості у сфері шлюбу та сім'ї.

Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР від 20 червня 1969 р. (далі —- Ко­декс), згідно з пануючою на той час ідеологією, декларував подальше зменшення регулювання сімейних відносин засобами права та посилен­ня ролі моральних засад у сімейному житті. Чинний Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-ПІ (далі — СК України) поширює сферу правового впливу й на ті відносини, які передують виникненню шлюбу (інститутзаручин). СК України набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до положень СК України джерелом сімейного права може бути і звичай. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заці­кавленої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай на­ціональної меншини, до якої належать сторони або одна з них. Звичай не повинен суперечити вимогам Сімейного кодексу України, інших за­конів чи моральним засадам суспільства.

СК України — це якісно нова модель регулювання відносин, що складаються між нареченими, подружжям, батьками та дітьми, дідом та бабою, братами і сестрами.

У сімейному кодексі сформульовано загальні засади регулювання сімейних відносин, соціальним регулятором яких визнано договір, дано поняття шлюбу, знято обмеження щодо місця державної реєстрації, зміне­но концепцію особистих немайнових прав дружини та чоловіка, розши­рено коло підстав для виникнення права особистої власності дружини та чоловіка, законодавчо визначено правовий режим заробітної плати, кон­кретизовано підстави виникнення права на утримання після розірвання шлюбу, надано право подружжю на укладення аліментного договору.

Головними новелами кодексу є те, що вперше в законодавстві за­кріплено таке поняття як «сім'я» і визначено підстави, відповідно до яких сім'я створюється. Згідно зі статею З СК України сім'ю складають осо­би, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має і одинока особа. Також зараз на законодавчому рівні фактичний шлюб (конкубінат) визнається підста­вою для створення сім'ї.

Цікавим є положення статті 31 СК України про заручини, а саме про відповідальність особи, яка відмовилася від шлюбу, що полягає у обов'язку відшкодувати другій стороні витрати, що булинею понесеяіузв'язі^зпри-готуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Окрім цього, у разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з шйбугаім шлюбом, до­говір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

Одними із завдань кодексу є захист особистих немайнових прав та обов'язків подружжя. Відтак, згідно зі статею 49 СК України позбавлення жінки репродуктивної функції у зв'язку з виконанням нею конституцій­них, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної пове­дінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй мораіьноїіпко-ди. Те ж саме правило віддовідно до статті 50 застосовується і до чоловіка.

Окремої уваги заслуговують положення кодексу щодо прав та обо­в'язків подружжя по утриманню. Відповідно до статті 84 право на утри­мання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального стану за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Ана­логічне право згідно статті 86 має і чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення нею шести років.

Детальну увагу в кодексі приділено питанням розірвання шлюбх вста­новленню режиму окремого проживання подружжя. Не залишилася без регламентації проблема штучного запліднення та імплантації зародка — кодекс чітко захищає в таких випадках права подружжя на дитину

Окремим розділом врегульовані відносини щодо влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування — усиновлення, опіки та піклу­вання і патронату.

Розділ V кодексу встановлює права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів, зокрема права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків та правнуків, права братів та сестер на спілкування, право мачу­хи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки тощо.

СК України спрямований на врегулювання проблем на законодав­чому рівні, але він не може охоплювати всі соціальні аспект.

В Україні нині сім'я змушена стримувати потреби особистості в ма­теринстві і батьківстві; дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей; знижується народжуваність і зростає смертність населення; погіршується здоров'я дорослих і дітей, скоро­чується середня тривалість життя. Рівень життя більшості сімей в Ук­раїні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від соціально-демографічного складу — кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійно­го рівня тощо. Найбільш уразливими є: сім'ї з дітьми, особливо бага­тодітні; неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько; сім'їздітьми-інвалідами; сім'ї людей похилого віку; сім'ї, в яких немає годувальника. Досить великою є також частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічний стан сім'ї. Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні не­гаразди, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутріпшьосімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок.

Отже, СК України порівняно з Кодексом надав новий поштовх для розвитку шлюбно-сімейних відносин, врегулював немайнові та майнові права членів сім'ї й подружжя та закріпив основні поняття, які покликані часом. І якщо не ігнорувати норми кодексу, то багато сімейних та под­ружніх проблем і негараздів можуть бути подолані з меншими втратами.