65. Поняття про референтну групу та її місце у процесі соціалізації людини

Референтна група — реальна або уявна, зазвичай мала соціаль­на група, система цінностей і норм якої служить зразком, еталоном для тієї або іншої особистості. Це поняття введено американсь­ким соціальним психологом Г. Хайменом.

При формуванні своїх установок або переконань, при вико­нанні дій люди порівнюють або ідентифікують себе з іншими людь­ми або групами людей, переконання та погляди яких сприймаються ними як достойні для наслідування. А відповідно, з огляду на те, яку функцію виконує референтна група, розрізняють нормативну (яка визначає норми поведінки людини) та порівняльну (з якою він порівнює свою поведінку). Індивід може входити (референтна гру­па присутності), а може і не входити в таку групу. Але він звіряє свій статус і поведінку із цим зразком, виражаючи задоволеність або незадоволеність ним, виробляючи певну установку на соціаль­не переміщення (ідеальна референтна група).

Референтні групи виконують як нормативні, так і порівняльні функції. Оскільки особі хотілося б бачити себе повноправним чле­ном якої-небудь групи, вона приймає групові стандарти та прин­ципи. Людина «культивує в собі» відповідні життєві принципи, політичні переконання, музичні та гастрономічні смаки, сексу­альні норми та відношення, скажімо, до вживання тютюну, алко­голю, наркотиків. Поведінка індивіда задається приналежністю до конкретної групи. Особа також використовує стандарти своєї ре­ферентної групи як еталону для оцінки себе, відмітку, за якою вона оцінює свою зовнішність, інтелект, статус у суспільстві тощо. Коли група, членом якої ми с, не відповідає нашому уявленню про ідеальну референтну групу може виникнути відчуття соціаль­ної депривації — незадоволеності, пов'язаної з розривом між тим, що ми маємо у даній групі, та тим, чого нам хочеться (положен­ня, характерне для ідеальної референтної групи).

Відчуття відносної депривації часто приводить до соціального відчуження і створює підґрунтя для колективних виступів та революційних настроїв.

Не всі референтні групи є позитивними. Індивід використовує також негативні референтні групи чи референтні одиниці, порівнянням з якими ми намагаємося підкреслити різницю між собою та іншими.

Прикладом пояснення важливості ролі такої групи може бути ситуація, коли людина починає поводитися зовсім не так, як прийнято в оточуючому середовищі, а так, як поводяться герої кінострічок, інші його референтні симпатики, що стали для нього зразком його подаль­шої поведінки.

66. Сім'я як соціальна система і першооснова структури суспільства. Поняття шлюбу та сім'ї

Сім'я являє собою складний соціальний феномен. Вона є най­давнішою природною спільнотою людей, пов'язаних кровною спорі­дненістю. Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він по­стійно змінюється і розвивається у зв'язку з розвитком потреб су­спільства. Головне призначення сім'ї полягає у забезпеченні соціаль­ної та культурної безперервності розвитку суспільства Як соціальний інститут сім'я виконує перш за все продуктивну функцію, тобто функцію дітонародження, відтворення населення. Сім'я як інститут є соціологічною категорією, що відображає звичаї, закони і правила поведінки, які закріплювать відносини родинності між людьми.

Сім'ю як соціальний інститут, малу соціальну групу і, нарешті, систе­му людської життєдіяльності характеризують такі основні особливості:

1. соціально-історична зумовленість сімейних стосунків і сі­мейної організації;

2. існування сім'ї та її специфічна функція є наслідком об'єк­тивної потреби, пов'язаної з однією із найважливіших соціальних форм — створення і відтворення безпосереднього суспільного жит­тя та продовження роду;

3. наявність у сім'ї, поряд із загальними для всіх соціальних явищ, рис і якостей, низки специфічних соціальних особливостей, насамперед кількісного складу сімейної групи, ступеня спорідне­ності, спільності побуту, взаємної моральної відповідальності.

Головними ознаками сім ї є: шлюбні або кровно-родинні зв'яз­ки між усіма її членами, спільне проживання, загальний сімейний бюджет.

З поняттям сім'ї тісно пов'язане поняття шлюбу. Шлюб є скла­довою інституту сім'ї. Шлюб і сім'я — історично змінні явища. їх сус­пільний, соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду суспільних інстатутів та відносин, які перебувають у складній взає­модії суспільних умов із природно-біологічною, інстинктивною при­родою статевих потреб людини. Шлюб — це історично змінна соціальна форма стосунків між чоловіком і жінкою, через які суспіль­ство впорядковує і санкціонує їхнє статеве життя, визначає подружні та батьківські права і обов'язки. Сім'я, у свою чергу, є значно склад­нішою системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не лише подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких. З соціологічної точки зору виділяють шлюби традиційні, нетрадиційні, рівні, нерівні, ендогамні, екзогамні, морганатичні.

Отже, можна стверджувати, що сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, індивіди якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною, матеріаль­ною і правовою відповідальністю. Шлюб визначають як родинний союз чоловіка та жінки за їх взаємною згодою. Поняття сім'ї шир­ше за поняття шлюб.