20. Механізми пошкоджуючої дії тупого предмету.

Різноманітних тупих предметів — незліченна кількість, тому класифікувати їх досить важко, спроб зробити це було багато, на жаль, і до сьогодні єдиного погляду на це питання не вироблено.

Найпоширенішою зараз є класифікація за формою, запропонована І.А. Мухановим:

1) з переважною плоскою поверхнею;

2) з обмежено плоскою поверхнею;

3) із сферичною поверхнею;

4) з циліндричною поверхнею;

5) з тригранним кутом;

6) з двогранним кутом чи ребром.

Характер травм залежить від механізму їх утворення.

Останній можна поділити на такі види:

а) удар — короткочасний процес взаємодії тіла (чи частини його) людини й тупого предмета, коли тупий предмет діє однобічно відцентрово, — менше 0,1-0,01 секунд, досить імпульсивний. За такого механізму травми, як правило, спостерігаються досить значні ушкодження (рани, переломи кісток, порушення цілості органів тощо). Звичайно такі ушкодження спричиняються невеликими за розмірами предметами чи знаряддям;

б) стискання (здавлення) — двобічна, у напрямку один до одного доцентрова дія двох масивних тупих предметів, між якими знаходяться тіло людини чи частина його. Найчастіше такий механізм має місце, коли на тіло людини діють предмети, один з яких або обидва рухаються.

в) розтягання — процес взаємодії тіла людини чи частини його з двома твердими предметами, що діють у різних напрямках, відцентрово; рухаються обидва предмети або один з них;

г) тертя - взаємодія поверхні тіла чи частини його з травмуючою поверхнею тупого предмета, що діє по дотичній. У цьому випадку може рухатися як травмуючий предмет, так і тіло людини чи його частина.

Залежно від механізму дії спостерігаються типові для нього ушкодження. Так, при ударах характерними є забиті рани, синці, вдавлені переломи; при стисненні — розчавлення, сплющення тіла чи його частини; при розтягуванні — відшарування шкіри, рвані рани; при терті — масивні садна.

Садно — поверхневе ушкодження шкіри, що не проникає через сосочковий шар. Садно є наслідком дії тупого предмета на будь-яку ділянку тіла. Як правило, від одного контакту з тупим предметом може виникнути одне садно, але, якщо предмет, який діяв, мав значну поверхню, то від одного контакту може утворитися декілька саден, що може пояснюватися й різноманітністю форм поверхні тіла. Форма саден досить різноманітну й певною мірою залежить від форми діючого тупого предмета. Значно впливає на загальний вигляд садна й механізм спричинення. Його наявність дозволяє стверджувати, що було нанесено ушкодження, вказує на його заподіяння, кількість контактів тіла з предметами, що його завдали, у деяких випадках дає можливість скласти уявлення про форму, розміри та особливості поверхні травмуючого чинника і механізм травми.

Крововилив (синець) — вихід крові за межі судин з просочуванням шкіри та підшкірної клітковини. Залежно від глибини проникнення крововиливи можуть бути поверхневими (внутрішньошкірними) та глибокими — накопичення крові у підшкірній клітковині з утворенням підшкірних гематом. Найчастіше крововиливи мають округлу або близьку до неї форму. Розміри та форма крововиливів значною мірою залежать від параметрів травмуючого тупого предмета. В окремих випадках у місці контакту з травмуючим предметом крововиливу немає, а навколо вказаної ділянки — з обох боків — чітко видно синці. Це пояснюється морфологічними особливостями стінок судин — вони витримують більше навантаження при стисненні, чим при розтяганні. Як і садно, крововилив зникає, не залишаючи слідів.

Рана — ушкодження, що проникають глибше сосочкового шару шкіри. Тупими предметами можуть бути спричинені забиті, рвані та рвано-забиті рани. Забита рана є результатом удару, рвана — розтягування, а рвано-забита — поєднання обох механізмів. Найчастіше останні виникають від удару під кутом. На відміну від саден та крововиливів, рана завжди залишає по собі слід — рубець (шрам). Тому такі ушкодження можуть бути досліджені через досить значний термін після виникнення.

Переломи Під переломами розуміють ушкодження кістки чи хряща. Прямим переломам властиве руйнування та нашарування різних шарів кістки. При цьому в місці контакту кісткова тканина викришується, краї зламаної кістки нерівні, з великими зазубринами, налягають один на одного. У непрямих переломів жодної з цих ознак не спостерігається. Трубчасті кістки ламаються від зсуву, стиснення, згинання, скручування та відриву. Стиснення — дія на кістку у поздовжньому напрямку (наприклад при падінні з висоти на ноги). Внаслідок цього утворюються забиті переломи метадіафізарних областей, що можуть поєднуватися з переломами, які розколюють діафіз. Скручування — обертання кістки навколо поздовжньої вісі при фіксації одного з її кінців. Наслідок цього, як правило, — гвинтоподібні переломи. Відрив — відділення частини кісткової тканини в місці прикріплення сухожилля. Найчастіше спостерігається у молодих осіб. Гвинтоподібні, забиті та відривні переломи завжди непрямі.