1. Як уже вказувалося в коментарі до ст. 549 цк, новелою цивільного законодавства є можливість встановлення неустойки у вигляді не тільки традиційної грошової суми, але й рухомого та нерухомого майна

На жаль, механізм встановлення та сплати неустойки у вигляді майна не закріплений належним чином у ЦК. Уявляється, що це самостійний вид неустойки (який можна назвати "майнова неустойка"), адже він не може бути обчислений у відсотках, а тому не підпадає ані під штраф, ані під пеню, передбачені ст. 549 ЦК. Вказівка на майнову неустойку в правочині (цивільно-правовими актами вона поки що не передбачається) може бути зроблена шляхом стислого опису її предмета. У випадку, коли неустойкою стає рухоме майно, це можуть бути як індивідуально визначені речі, так і речі, що мають родові ознаки.

Разом із тим, майнова неустойка стає дуже привабливою, оскільки є набагато спрощеною порівняно із заставою, яка зазвичай опосередковувала забезпечення виконання зобов'язання певним, заздалегідь визначеним майном, тому що не потребує реєстрації чи нотаріальної форми, навіть якщо предметом неустойки є нерухоме майно, має спрощену процедуру стягнення, адже воно проводиться шляхом простого передання майна кредиторові і не потребує реалізації предмета, як це передбачено ст. 591 ЦК для застави.

У законодавстві та судовій практиці звичайно виділяють так звані договірну та законну неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, і, як правило, її розмір, умови застосування і т. п. визначається виключно на їх розсуд.

Разом із тим у цивільному законодавстві України існують випадки, які певною мірою обмежують сторони при встановленні договірної неустойки. Так, згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р., за прострочення грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторам пеню в розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Законом України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку" від 4 лютого 1999 р. тимчасово забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку.

Що стосується законної неустойки, то вона підлягає застосуванню незалежно від того, чи передбачено цей обов'язок угодою сторін. Поняття законної неустойки є досить умовним, оскільки відповідно до пункту другого статті, що коментується, неустойка може встановлюватися не тільки законом, а й іншим актом цивільного законодавства, передбаченим ст. 4 ЦК. Це положення є винятком із загального правила, встановленого ст. 548 ЦК, згідно з яким забезпечення виконання зобов'язання може мати місце тільки тоді, коли це встановлено законом (чи договором).

Разом із тим, актом цивільного законодавства може встановлюватися лише неустойка, предметом якої є грошова сума. Тобто законна майнова неустойка може мати місце тільки, якщо це відповідно до змісту ст. 548 ЦК передбачено законом.

Доля та сфера застосування законної неустойки залежить від того, в якій правовій нормі вона міститься. Якщо неустойка передбачена імперативною нормою, вона підлягає безумовному застосуванню. У випадках, коли положення про неустойку міститься в диспозитивній нормі, вона застосовується лише остільки, оскільки сторони своєю угодою не передбачили інший розмір неустойки.

Прикладом законної неустойки, що міститься в диспозитивній нормі, може бути ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню в розмірі три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.