Дератизація

Дератизація – це комплекс профілактичних та винищувальних заходів, спрямований на знищення мишоподібних гризунів у тваринницьких фермах та господарських приміщеннях.

Види: профілактична і винищувальна.

Профілактичні заходи зводяться до ветеринарно-санітарних та будівельно-технічних заходів, спрямованих на те, щоб ускладнити доступ гризунам до кормів і залишити їх без місць гніздування, де б вони могли б розмножуватись.

Винищувальні заходи проводяться механічними, біологічними та комбінованими методами: 1. Механічний метод – використання різних видів пасток, капканів.

2. Біологічний метод – використання природних ворогів гризунів, якими є кішка, собака, тхорі, куниці, сови, шуліки, вужі, їжаки. Також використовують комбіновані препарати бактерій (бактокумарин).

3. Хімічний метод – використання отруйних речовин для принад, обпилювання нір, отруєння водяних поверхонь, створення отруйних пилових майданчиків.

Організація та проведення дератизації

Перш ніж приступити до проведення винищувальних заходів, необ­хідно вивчити місця знаходження гризунів, їх постійні кормові шляхи, заселеність окремих об'єктів і скласти план проведення дератизації.

При організації та проведенні дератизаційних робіт необхідно рете­льно дотримуватись правил техніки безпеки. До проведення дератиза­ційних робіт допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку і вміють правильно готувати та використовувати отруйні принади. От­руйні принади готують в окремій кімнаті з обов'язковим дотриманням усіх заходів безпеки (у халатах, рукавицях, респіраторах). Для приготу­вання принад виділяється спеціальний посуд - емальовані тазики, відра, кружки, ложки, а також електроміксер або електрозмішувач. Приготування зернових принад у великій кількості добре проводити в апараті типу «Ідеал» (для протравлення насіння). У барабан засипають зерно в кількості 25-30 кг, потім наливають 2% олії соняшникової або вазеліно­вого масла, гліцерину і 2-3 хв при 40 обертах барабана все перемішують, після чого додають необхідну кількість отрути і знову все перемішують.

Палити, їсти, пити воду під час роботи з ратицидами забороняється. Після роботи руки та обличчя миють теплою водою з милом, а посуд і інвентар - 2%-ним розчином соди. Отрути зберігають під замком у не­жилому приміщенні; отруйні принади переносять у спеціальному чемо­дані або емальованому відрі з кришкою. Трупи гризунів збирають щипцями або в резинових рукавицях і спалюють або закопують у землю на глибину 2 м.

Дератизацію проводять безпринадним методом або ж з викорис­танням принад. При безпринадному методі проводять обпилювання нір - по 5-7 г на нору ратициду (зоокумарином, дифенацином, крисидом), закупорку нір - отруйною піною пінолацину або ж пінокумарину (3-5 с на нору). Щурі дуже полюбляють чистоту, тому будуть чистити шерсть язиком і таким чином ковтатимуть отруту. До безпринадного методу належить створення пилових площадок перед норою (до 10 г/м²) або виготовлення з 0,5%-ного або 1%-ного дусту зоокумарину пилового коридору довжиною до 1 м на шляху руху гризунів. Якщо протягом 3-х днів щурі проходять по ньому 1-3 рази на день, загибель складатиме 100%.

Улітку, під час спеки, у щурів підвищується спрага, тоді доцільно використовувати отруєну воду або напилювати на поверхню води нероз­чинні ратициди (зоокумарин, фентолацин 3-5 г/100 см² водяної поверхні або 1%-ний розчин натрієвої солі зоокумарину із розрахунку 5 мл 1%-ного розчину на 1 л води). До отруєної води додають 10-15 г цукру для по­кращення її смакових властивостей.

Принадний метод базується на використанні отруєних принад. До кожної принади необхідно додавати смакові добавки, такі, як ро­слинна олія, кропова вода, меляса для покращення їх смаку та запаху.