Тема Міжнародні фінанси

Мета: Вивчити суть та специфіку функціонування міжнародних фінансів; вміти класифікувати міжнародну фінансову політику.

Актуальність: Диверсифікація міжнародних фінансових і валютних відно­син на межі XX—XXI ст. пов'язана з необхідністю здійснення грошового забезпечення світогосподарських зв'язків, які знач­но розширилися й поглибилися під впливом інтернаціоналі­зації та глобалізації виробництва й обміну.

Студент повинен знати: суть міжнародних фінансів та їх функції; напрямки міжнародної політики курси і крос-курси валюти.

Студент повинен вміти: характеризувати види міжнародної політики; розраховувати курси та крос курси валют.

Ключові слова та терміни: міжнародні фінанси, міжнародна фінансова політика, девальвація, ревальвація, валютні обмеження, валютний курс.

Міжпредметна інтеграція: економічна теорія, гроші та кредит, економіка підприємства, бухгалтерський облік в комерційних банках.

План

1.Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин.

2.Міжнародна фінансова політика її типи та інструменти.

3.Курси і крос курси валют.

4.Валютне регулювання

Самостійна робота студента

Тема: Валютне регулювання

План

1.Призначення валютного ринку

2.Види валютних операцій.

3.Механізм валютного регулювання на національному рівні.

Семінарське заняття

План

1. Предмет, мета та завдання курсу "Міжнародні фінанси". Міжнародні фінанси як підсистема міжнародних економічних відносин, пов'язаних з міжнародним рухом грошових коштів. Сфери міжнародних фінансових відносин.

2. Функції міжнародних фінансів: розподільча і конт­рольна.

3. Система міжнародних фінансових відносин.

4. Суб'єкти міжнародних фінансових відносин: фізичні, юридичні особи, держава; резиденти та нерезиденти.

5. Валютні курси та валютне регулювання.

Тематика рефератів.

1. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та міжна­родних фінансів.

2. Еволюція світової валютної системи.

3. Сучасні тенденції та проблеми розвитку світової валют­ної системи.

4. Європейська валютна система.

5. Національна валютна система України.

Література

1.Фінанси: Навч. посіб./ О.П.близнюк. Л.Ш.Лачкова, В.І. Оспіщев та ін.;

За ред.В.І. Оспіщева. – К.: Знання, 2006. – с.330-349.

2.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник, - К.: НІОС, 2001 с.

3.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.

Самостійна робота студента

Тема: Валютне регулювання

Студент повинен знати: функціональне призначення валютного ринку, види валютних операцій види валютних курсів, механізм валютного регулювання на національному рівні.

Студент повинен вміти: характеризувати операції «спот», і «форвард».

Форми контролю: тестове опитування.

План

1.Призначення валютного ринку

2.Види валютних операцій.

3.Механізм валютного регулювання на національному рівні.

Література

1.Фінанси: Навч. посіб./ О.П.Близнюк. Л.Ш.Лачкова, В.І. Оспіщев та ін.;

За ред.В.І. Оспіщева. – К.: Знання, 2006. – с.330-349.

2.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник, - К.: НІОС, 2001 с.

3.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студента.

В першому питанні потрібно звернути увагу, що найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власни­ка валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначаєть­ся не тільки масштабами валютних операцій, а й його спро­можністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валют­ний ринок — це інституційно регульований ринок. Уся систе­ма міжнародних валютних організацій, союзів і угод, що діють на міждержавній і транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику є відповідними атрибутами валютно-ринкової діяльності. Але функція регулювання ва­лютного ринку може реалізуватися тільки у певних межах. І за формою, і за змістом вони не можуть і не повинні підміню­вати ринкових саморегуляторів. Вони лише доповнюють і відповідно коригують дії останніх.

Суб'єктами валютного ринку є:

• по-перше, фірми, організації й індивідуальні особи, зай­няті в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

• по-друге, комерційні банківські установи, що забезпечу­ють валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

• по-третє, у функціонуванні валютного ринку особливо важливу роль відіграють брокерські фірми, контори й окремі брокери, що займаються посередницькою діяльністю, одержу­ючи за неї відповідну компенсаційну винагороду. На окремих валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;

• по-четверте, державні установи, основне місце серед яких займають валютні банки і державні казначейства окремих країн.

Під валютою розуміють:

1) у вузькому значенні цього поняття — грошові знаки іно­земних держав;

2) у широкому розумінні — цінні папери, тобто платіжні до­кументи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати та ін.), фон­дові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті, а також інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння та ін.).

В другому питанні потрібно відмітити, що у практиці функціонування валютного ринку використо­вують дві групи валютних операцій.

По-перше, це операції, здійснювані на умовах "спот" (Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостро­ковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год. Відповідно до цього визначається і валютний курс "спот" — курс на момент укладення угоди.

По-друге, операції форвардного типу. Це термі­нові операції, розрахунки за якими провадяться не більш як за два дні (48 год) після укладення угоди.

Форвардні валютні курси відрізняються від курсів "спот" на величину "знижки", або "премії", пов'язаної з відстрочкою платежів.

В третьому питання потрібно запам’ятати: механізм функціонального валютного регулювання має два рівні: міждержавний (у тому числі регіональний) і націо­нальний. Сучасний механізм валютного регулювання склався після впровадження на основі Ямайської угоди плаваючих валютних курсів і принципу поліцентризму в структурі побу­дови усієї валютної системи.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою спільнотою на Міжнародний валютний фонд (МВФ), що керується у своїй діяльності статутом Фонду і спільно прийнятими країнами-учасницями постановами і домовленостями. Механізм регулювання на національному рівні, його інституційні структури, принципи і нормативні параметри визначаються законодавчими актами кожної краї­ни. До членів МВФ у 1992 р. було прийнято країни колишньо­го СРСР, у тому числі Україну. У результаті фактично завер­шено процес глобалізації економічного простору валютного ре­гулювання, здійсненого цією важливою міжнародною органі­зацією. Зараз її членами є практично всі (за невеликим винят­ком) країни світу.

Вступивши до МВФ, Україна одночасно увійшла до структури Світового банку, їй виділена квота в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. Валютну готівку за членство України в 1 банку в сумі 7,9 млн дол. внесли Нідерланди, що є країною — 1 опікуном України в названій банківській структурі.

Вступ України до МВФ і Світового банку дає їй можливість одержувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.