Тема Страхування та страховий ринок

Мета: вивчити сутність, принципи, види та роль страхування.

Актуальність: в умовах ринкових відносин у зв’язку з ускладненням відносин суб’єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві наростає.

Студент повинен знати: основні вимоги та положення здійснення страхових операцій.

Студент повинен вміти: характеризувати види страхових операцій

Ключові слова та терміни: франшиза, галузі страхування, особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, перестрахування, співстрахування.

Міжпредметна інтеграція: страхова справа, фінанси підприємств.

План

1. Страховий ринок.

2. Галузі страхування.

3. Доходи та витрати страховика.

Самостійна робота

Державне регулювання страхової діяльності.

План.

1. Мета та значення державного регулювання страхової діяльності

2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні

3. Ліцензування страхової діяльності та контроль за її проведенням.

Семінарське заняття

Страхування – важливий економічний важіль стабілізації ринкової економіки

План

1. Сутність, принципи, види та роль страхування.

2. Страховий ринок та державне регулювання.

3. Доходи та витрати страховика.

4. Страхова послуга та й особливості її реалізації.

Теми рефератів

1. Економічний зміст страхування відповідальності та на­прямки його розвитку в умовах ринку.

2. Фінансові механізми стабілізації й розвитку страхової справи в Україні.

Література.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К. С. Страхова справа. 3-тє вид. – К.:Товариство «Знання», КОО, 2003.

4. Вовчак О. Д., Страхування: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ-2000», 2004.-с.17-45.

1.Страховий ринок — це особливе соціально-економічне се­редовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі- продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктура й конку­ренція.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові ком­панії), які надають страхові послуги, і страхувальники — спо­живачі цих послуг. Прямими посередниками у проведенні страхування є страхові агенти і страхові брокери, непрямими — оцінювачі ризику (актуарії та сюрвейєри) і оцінювачі збитку (аварійні комісари та диспашери).

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послу­гах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та роз­поділ страхового фонду з метою страхового захисту суспіль­ства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Страхові компанії становлять основу інституційної та територіальної структури страхового ринку.

На особливу увагу заслуговує розгляд питань щодо створення, функціонування, реорганізації та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що допоможуть вивчити процес створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:

• реєстрація страховика як юридичної особи;

• надання цій юридичній особі статусу страховика.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, необхідно визначити, якими видами діяльності може займатися страховик, у чому полягає їх сутність. Треба також визначити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-план для ефективної реалізації стратегії страховика.

Страхові компанії при формуванні своїх організаційних структур використовують такі принципи:

1. лінійного підпорядкування — вищі керівники мають пра­во давати розпорядження нижчим співробітникам з усіх питань, що виникають;

2. функціонального підпорядкування — право давати розпорядження, пов'язане з виконанням конкретних функцій незалежно від того, хто їх виконує;

3. лінійно-штабного підпорядкування — виконання консультаційних функцій у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Задля реалізації економічних і соціальних інтересів держави та дієвості механізму соціального гарантування виникав необхідність державного регулювання страхової діяльності.

Усі правові відносини, пов'язані з проведенням страхування, можна поділити на дві групи:

• правовідносини, які виникають у зв'язку з організацією страхової справи, що регулюють діяльність страховиків, їх взаємозв'язок з бюджетом, банками, органами державного управління;

• правовідносини, що регулюють процес формування Ті використання страхового фонду при особистому, майновому страхуванні та страхуванні відповідальності.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття законів та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямами

Система правового регулювання страхової діяльності вклю­чає норми, що визначені:

1. Конституцією України;

2. міжнародними угодами зі страхування, що були підпи­сані та ратифіковані Україною;

3. Цивільним кодексом України;

4. законами та постановами Верховної Ради України, зокре­ма Законом "Про страхування";

5. указами та розпорядженнями Президента України;

6. декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

7. нормативними актами (інструкціями, методиками, по­ложеннями, наказами), що прийняті міністерствами, відом­ствами та центральними органами виконавчої влади і зареєст­ровані в Міністерстві юстиції України;

8. нормативними актами органу, що згідно із законодав­ством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

9. нормативними актами органів місцевої виконавчої вла­ди у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішеннями Прези­дента або Кабінету Міністрів України.

Поетапне входження України до міжнародного страхового ринку, передбачає вступ до міжнародних організацій, діяль­ність яких пов'язана зі страхуванням; удосконалення поряд­ку оподаткування страхової діяльності; визначення вимог до порядку створення та діяльності страхових організацій; роз­виток інфраструктури страхового ринку; розроблення систе­ми поступової адаптації національного законодавства до ви­мог європейських директив із питань страхування.