Практичні завдання

Задача 1.

Середній рівень встановлених банком процентних ставок за депозитами -11% та за кредитами - 26%. Обчислити прогнозний прибуток банку від процентних операцій, якщо відомо що на 1 січня поточного року на депозитні рахунки банком було залучено 6000000 грн., нарахування відсотків за ними відбувається щоквартально, до кредитного портфеля надходить 60% залучених коштів.

Задача 2.

Банк нараховує щоквартально відсотки за ставкою 9% за строковим депозитом розміром 50 тис. грн. Визначити, який процентний дохід отримає клієнт через 4 роки.

Задача 3

Кредит для купівлі автомобіля вартістю 65 000 тис. грн. відкрито на 5 років під 11%. Початковий внесок покупця - 10 тис. грн., а решта боргу буде сплачуватись щомісячно протягом усього терміну кредитної угоди. Обчисліть суму щомісячних платежів позичальника.

Самостійна робота студента

Тема: Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною.

Студент повинен знати: суть, призначення міжнародних валютно-кредитних установ.

Студент повинен вміти: характеризувати основні напрями діяльності міжнародних валютно-кредитних установ.

Форми контролю: усне опитування.

План

1.Міжнародні фінансові інституції.

2.МВФ.

Література

1. Михайловська І.М., Каріонова К.Л. «Гроші та кредит»: Навчальний посібник – Львів: Новий світ 2000, 2006рік – с.349-377

2. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях: Навчальний посібник – за редакцією Б.Л. Луціва - Львів: 1999рік с.118-130

3. Гроші та кредит: підручник за редакцією Б.С.Івасіва – Тернопіль: Карт бланш: 2000рік с.381-414

4. Гальчинський А. «Теорія грошей»:Навчальний посібник – Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001рік с.

5. http/ www.groshy.ua

Методичні рекомендації до самостійної роботи студента.

1. Міжнародні фінансові інституції

Наднаціональна корпорація міжнародних фінансів здійснюється міжнародними та регіональними валютно-фінансовими організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами.

Основна мета їх створення - сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інституційної структури, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові установи.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання. їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції.

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють фінансові інститути, об'єднані під назвою "Бреттон-Вудські інститути". Бреттон-Вудські інститути охоплюють в собі Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами. Свою назву вони отримали у зв'язку з тим, що у липні 1944 р. представники 44 країн на валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі (США) прийняли рішення про заснування цих двох міжнародних установ. З їх створенням міжнародна валютна система почала функціонувати, спираючись на офіційні угоди, тобто перейшла у регульований правом стан.

Розподіл обов'язків між ними передбачає, що МВФ повинен бути інститутом співпраці і виконувати регульовані, консультативні і фінансові функції у валютно-фінансовій сфері, а Світовий банк повинен бути переважно інститутом розвитку.

СРСР і Україна хоча й брали участь у Бреттон-Вудській конференції, але не вступили до складу цих організацій. Цим пояснюється багаторічна ізоляція СРСР від світової економічної та валютно-фінансової системи. У 1992 р. членами МВФ стали країни, що входили до колишнього СРСР (у тому числі й Україна), і це можна вважати як досить значну подію у практиці міжнародних валютних відносин.

Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк

Якщо МВФ вважатиме, що країна використовує кредит з метою, що не відповідає цілям Фонду або не використовує його умов, він може обмежити або повністю позбавити її права користуватися ресурсами МВФ.

Досвід і перспективи співпраці України і Міжнародного валютного фонду.

Україна стала членом Міжнародного валютного фонду після підписання міністром фінансів Г. П'ятаченком 3 вересня 1992 р. Статуту МВФ. Цій події передувала значна підготовча робота, виконана Міністерством фінансів та Національним банком згідно із Законом України від 03.06.1992 р. № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій".

Згідно із зазначеним законом Міністерство фінансів України визначено фінансовим агентом, а Національний банк України - банком-депозитарієм будь-яких сум МВФ на території України.

Україна почала користуватися кредитами МВФ з 1994 року в умовах наростання незбалансованості зовнішніх платежів і, на жаль, у значних розмірах.

Стосовно напрямів використання кредитів МВФ Україною слід зауважити, що значна частина цих коштів пішла на надання кредитів Міністерству фінансів і була використана для обслуговування зовнішнього боргу, фінансування дефіцитів платіжного і торговельного балансів, у тому числі - на закупівлю імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство тощо.

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Допомога МВФ дала Україні змогу підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, запровадити конвертованість гривні за поточними операціями. Збільшення валютних резервів та їх високий рівень служать підтвердженням стабільності фінансової системи країни і підвищує рівень довіри до неї.

Співробітництво МВФ з Україною можна поділити на три основні етапи (табл.1).

Таблиця 1