- •Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія»
- •Лекція 1. Загальна характеристика соціальної психології як галузі психологічних знань
- •Предмет соціальної психології. Види соціально-психологічних явищ
- •1.2 Місце соціальної психології серед інших наук та структура соціальної психології
- •Основні відмінності між західно-європейською і американською соціальною психологією
- •1.3 Історія розвитку соціальної психології
- •1.4 Методологія та методи соціально-психологічного дослідження
- •Етапи наукового дослідження
- •Методи емпіричного дослідження
- •Лекція 2. Теоретичні напрямки зарубіжної соціальної психології
- •2.1 Основні напрямки зарубіжної соціальної психології
- •2.2 Біхевіористичний напрямок в соціальній психології
- •Теорії агресії й наслідування
- •Теорії діадичної взаємодії
- •2.3 Когнітивний напрямок в соціальній психології
- •Теорія структурного балансу
- •Теорія комунікативних актів т. Ньюкома
- •Теорія когнітивного дисонансу л. Фестингера
- •2.4 Психоаналіз в соціальній психології
- •Динамічна теорія функціонування групи (в.Байон)
- •Теорія розвитку групи (в.Бенніс, г.Шепард)
- •Тривимірна теорія інтерперсональної поведінки (в.Шутц)
- •2.5 Інтеракціонізм в соціальній психології
- •Рольові теорії ( р.Лінтон, м.Дойч)
- •Теорії референтної групи (г.Хайман, р.Мертон)
- •Лекція 3. Загальна характеристика процесу спілкування
- •3.1 Комунікативний аспект спілкування
- •3.2 Інтерактивний аспект спілкування
- •3.3 Перцептивний аспект спілкування
- •Лекція 4. Спілкування й міжособистісні стосунки
- •4.1 Місце спілкування в системі суспільних і міжособистісних відносин
- •4.2 Міжособистісна атракція
- •4.3 Методи психологічного дослідження міжособистісних стосунків
- •Лекція 5. Проблема особистості в соціальній психології
- •5.1 Особистість як предмет дослідження в соціології і психології
- •5.2 Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості
- •Лекція 6. Соціалізація особистості
- •6.1 Поняття та етапи соціалізації особистості.
- •6.2 Механізми соціалізації
- •6.3 Порушення соціалізації особистості
- •Лекція 7. Соціальна ідентичність особистості й формування я-Концепції
- •7.1 Психоаналітичні витоки проблеми соціальної ідентичності
- •7.2 Самосвідомість і я-Концепція особистості
- •7.3 Формування я-Концепції
- •Лекція 8. Соціальні норми й цінності
- •8.1 Проблема детермінації соціальної поведінки особистості
- •8.2 Соціальні норми
- •8.3 Соціальні цінності
- •Лекція 9. Соціально-психологічні властивості особистості
- •9.1 Методологічні основи визначення соціально-психологічних властивостей особистості
- •9.2 Види соціально-психологічних властивостей
- •9.3 Соціальний інтелект та соціальна компетентність
- •Лекція 10. Соціальні установки особистості
- •10.1 Поняття соціальної установки та її структура
- •10.2 Ієрархічна структура диспозицій особистості (концепція в.Я. Ядова)
- •10.3 Формування та зміна соціальних установок
- •Лекція 11. Загальна характеристика соціальної психології груп
- •11.1 Поняття та історія вивчення груп
- •11.2 Соціально-психологічні характеристики групи
- •11.3 Класифікація груп
- •Лекція 12. Соціальна психологія малих груп
- •12.1 Поняття малої групи та її меж
- •12.2 Рольові позиції в групі
- •12.3 Динаміка групових процесів
- •Лекція 13. Лідерство і керівництво в малих групах
- •13.1 Соціальна влада в групі
- •13.2 Феномен лідерства та основні підходи до його вивчення
- •13.3 Види лідерства в малих групах
- •Лекція 14. Великі соціальні групи
- •14.1 Зміст і структура психології великої соціальної групи
- •14.2 Дослідження психології великих груп
- •14.3 Загальна характеристика і типи стихійних груп
- •14.4 Маніпуляція свідомістю і поведінкою людей в натовпі
- •Список рекомендованої літератури
2.5 Інтеракціонізм в соціальній психології
Назва інтеракціоністського напрямку походить від поняття „інтеракція”, або „соціальна взаємодія”, що є ключовим для даного напрямку. На відміну від інших теоретичних підходів у соціальній психології, в основі яких лежать традиційні психологічні підходи й напрямки, інтеракціоністський напрямок прийшов у соціальну психологію із соціології.
Понятійний апарат і проблематика взяті в основному із соціально-психологічних концепцій Дж.Міда. Відправним пунктом аналізу тут є не окремий індивід, як в інших теоретичних напрямках соціальної психології, а соціальний процес, що розуміється як процес інтеракції індивідів у групі, у суспільстві за допомогою різних засобів, перш за все - символів, мови.
До інтеракціоністських теорій відносять:
1) символічний інтеракціонізм (Дж.Мід, Г.Блумер)
2) рольові теорії ( Р.Лінтон, М.Дойч)
3) теорії референтної групи (Г.Хайман, Р.Мертон)
Символічний інтеракціонізм (Дж.Мід, Г.Блумер)
Представники символічного інтеракціонізму приділяють особливо велику увагу проблемам „символічної комунікації”, тобто спілкуванню, яке здійснюється за допомогою символів.
Символічний інтеракціонізм – це інтеракція, властива тільки людині й припускає створення, передачу, інтерпретацію символів, значень і дії індивіда на їхній основі. Значення символу або значимого жесту варто шукати в реакції тієї особи, якій цей символ адресований. Тільки людина здатна створювати символи й тільки тоді, коли в неї є партнер по спілкуванню.
У зв'язку із цим символічна комунікація трактується як головна ознака, що виділяє людину із тваринного світу. Особистість розуміється як активна творча істота, що здатна оцінювати й направляти власні дії. Для успішного здійснення комунікації людина повинна мати здатність „прийняти роль іншого”, тобто зважити на становище тієї людини, якій адресована комунікація. У випадку більш складної взаємодії, у якій бере участь група людей, для успішного здійснення такої взаємодії члену групи доводиться узагальнювати позицію більшості членів даної групи.
Поведінка індивіда визначається в основному трьома змінними:
структурою особистості;
роллю;
референтною групою.
Структура особистості за Дж.Мідом:
I (дослівно – Я) - це імпульсивний, активний, творчий, рушійний початок особистості;
me (дослівно – Мене, тобто яким мене повинні бачити інші) – це нормативне Я, свого роду внутрішній соціальний контроль, заснований на врахуванні очікувань-вимог значимих інших людей і насамперед «узагальненого іншого». Це нормативне Я контролює й направляє імпульсивне Я у відповідності із засвоєними нормами поведінки з метою успішного, з погляду індивіда, здійснення соціальної взаємодії.
self („самість” людини, особистість) - являє собою сукупність імпульсивного й нормативного Я, їхню активну взаємодію.
Вацлавик розділив людську комунікацію на:
Семантику комунікації (зміст символів).
Синтаксис комунікації (передачу інформації).
Прагматику комунікації (вплив людей один на одного).
Семантика характеризується:
надмірністю – достатністю (не обов'язкова для розуміння);
семантичний шум (коли однакове слово але в особливій вимові не розуміємо).
Синтаксис характеризується:
суперечливістю пунктуації (неузгодженість вербаліки і невербаліки).
Прагматика характеризується:
напруженістю (необхідність постійної включеності у взаємодію для того, щоб не втратити суть розмови).
Для вірної інтерпретації символічного інтеракціонізму необхідно знати передісторію взаємин і їхній контекст.