2. Поняття соціальної перцепції. Характеристика механізмів взаєморозуміння під час спілкування. Ефекти міжособистісного пізнання.

Соціальна перцепція – це багатофункціональний процес, який передбачає сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками, інтерпретацію і прогнозування на цій основі її вчинків. Дослідження процесу соціальної перцепції включає характеристику суб´єкта і об´єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а також ефектів, що супроводжують цей процес. У об´єкта сприйняття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінка (дії, експресивні реакції). Сприймаючи ці ознаки, спостерігач (суб´єкт сприйняття) оцінює їх і робить деякі висновки (іноді не усвідомлено) про внутрішні психологічні властивості партнера. На основі цього він формує певне ставлення до об´єкта сприйняття. Це ставлення здебільшого емоційне (подобається — не подобається). На підставі тих властивостей, які передбачено спостерігачем у об´єкта спостереження, суб´єкт робить певні висновки відносно того, якої поведінки можна очікувати від об´єкта спостереження і, спираючись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по відношенню до об´єкта сприйняття. Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприйняття людини людиною, а й процес сприйняття спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведінки і очікуваних наслідків поведінки, що сприймається; емоційну оцінку, побудову стратегії власної поведінки.

Процес розуміння іншої людини складне явище, у якому виокремлюють два рівні. На 1 рівні відбувається усвідомлення цілей, установок іншої людини. 2 рівень характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, установки іншої людини як свої власні. Егоцентризм – зосередженість індивіда тільки на власних інтересах та переживаннях і як наслідок нездатність розуміти іншу людину як суб’єкта і особистість відмінну від нього. Поняття ідентифікації в соціальній психології виражає той факт, що один із найпростіших способів розуміння іншої людини є уподібнення себе до неї. Уподібнення до іншого, ототожнення себе з ним, запозичення важливих його характеристик, згода на контроль з його боку все це ніщо інше як способи взаєморозуміння партнерів по спілкування, спрямовані на кращу організацію спільної діяльності. Емпатія – особливий спосіб розуміння іншої людини, коли домінує не раціональне, а рідше емоційне сприйняття її внутрішнього світу. Найтиповіші форми емпатії є співпереживання і співчуття. Співпереживання передбачає переживання індивідом тих почуттів, які відчуває інший, але це переживання звернене на себе. Індивід переживає або те, що може статися з ним у майбутньому або те, що він пережив у минулому. Співчуття – це переживання негараздів іншого без відношення до власного стану. Під рефлексією розуміють усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Стереотип – це стійкий і спрощений образ певного явища або людини, яким користуються як відомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем або людиною.

На грунті стереотипів формуються ефекти міжособистісного сприймання, які відображають певну тенденцію, а саме: сприймати соціальні об’єкти максимально однорідними і несуперечливими. Найвідомішими є ефекти ореолу, первинності, та новизни. Суть ефекту ореолу виявляється втому, що загальне сприятливе враження веде до позитивної оцінки всіх інших якостей людини, тобто образ який складається попередньо заважає у сприйняті людини. Ефект новизни відіграє роль при довгому спілкуванні з іншою особою, людина при кожному спілкуванні надає про себе нову інформацію, завдяки чому відбувається сприйняття і розуміння її іншою особою. Ефект первинності проявляється при першому знайомстві з людиною підчас цього відбувається оцінка і формується установка на подальше спілкування.

БІЛЕТ № 9