1.Поняття кримінального покарання.

Покарання є міра державного примушення, що призначається по вироку суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною в здійсненні злочину, і полягає в передбаченому Кодексом позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи.

Можна виділити декілька специфічних ознак, поєднання яких і утворює поняття покарання.

1) Покарання – це особлива міра державного примушення, відмінна від інших заходів державного примушення як реакції держави на здійснення обличчям правопорушення, що не є злочином (адміністративне, цивільно-правове правопорушення, дисциплінарна провина і т. д.). Особливий характер цього заходу виявляється в наступному:

а) покарання може бути призначене лише за ті дії, які передбачені кримінальним законом як злочин. Підставою застосування до лиця покарання може бути тільки здійсненний ним злочини. Якщо ж особа не зробила злочину, то покарання не повинне до нього застосовуватися ні за яких умов.

2 Покарання носить строго особистий характер. Воно застосовується лише відносно самого злочинця і ні за яких обставин не може бути перекладене на інші обличчя (наприклад, на батьків неповнолітнього злочинця).

3. Покарання завжди пов'язане з обмеженням прав і свобод особи, що зробила злочин, заподіює (або принаймні здатне заподіяти) йому певні моральні страждання і позбавляє його певних благ (свободи, майнових прав і т. д.). Тобто по своєму об'єктивному змісту покарання — це завжди кара. Будь-яке покарання в тому або іншому ступені повинне мати каральний зміст.

Тяжкість покарання повинна відповідати тяжкості досконалого злочину, а у зв'язку з цим — і особи винного. При цьому позбавлення і тяготи покарання, випробовувані осудженим, до певної міри є спокутуванням його вини. Без кари покарання втратило б всяке попереджувальне значення.

Вказані ознаки дозволяють відрізняти покарання від інших заходів державного примушення. Так, покарання має схожість з примусовим виконанням рішення по цивільних справах (останні також виносяться судом від імені держави і реалізуються в примусовому порядку). Проте стягнення по цивільній справі виноситься, по-перше, не у зв'язку із здійсненням злочину, а з приводу суперечок майнового або особистого немайнового характеру і, по-друге, не вабить кримінально-правових наслідків (наприклад, судимості).

Покарання відрізняється і від таких заходів державного примушення, як адміністративне стягнення. Види останнього передбачені в адміністративному законодавстві. Деякі з них вельми схожі з покаранням (наприклад, арешт, виправні роботи, штраф), проте як по своєму каральному змісту, так і за процедурою застосування вони істотно відрізняються від аналогічних видів покарання. Заходи адміністративної дії (стягнення) застосовуються за здійснення діянь, що є адміністративним правопорушенням, і виносяться не від імені держави, а від імені державного органу або посадовця. Відрізняється покарання і від заходів дисциплінарного стягнення, які призначаються у порядку службової підлеглості за порушення обов'язків по службі. Покарання слід відрізняти і від примусових заходів виховного і медичного характеру.