
- •Василь Мова (Лиманський), Поезії, стор. 125.
- •На початку XX століття.
- •«Народна творчість та етнографія», 1971, № 2, стор. 24.
- •З теорії та історії поеми
- •8 «Рамаяна». Післямова о. Білецького. К., Держлітвидав України, 1959, стор. 322.
- •Повернувся голодним, щебечеш.
- •3. М. Потапова. Русско-итальянские связи. Вторая половина XIX века. М., «Наука», 1973, стор. 69.
- •М. Бажан. Дружба народів — дружба літератур.— у кн.: «Люди. Книги. Дати. Статті про літературу». К., «Радянський письменник», 1962, стор. 13.
- •Плідними в цьому плані видаються нам пошуки об'єктивного висвітлення впливу Байрона на Пушкіна у монографії: в. И. Куле-
- •Н. Аристов. Об историческом значении русских разбойничьих песен. Воронеж, 1875, стор. 82.
- •І і. Пільг у к. Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури. Вип. 2. К., «Радянська школа», 1963, стор. 125.
- •І Наварили ляхи пива,
- •1 Ляшків-панів частувать.
- •Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили — нема,
- •По селах голі плачуть діти —
- •86 Taras Szewczenko. Studium przez Leonarda Sowinskiego z dolqczeniem przekladu Hajdamaköw. Wilno, 1861, стор. VIII. Переклад наш.— m- г.
- •1 Замучені руки
- •Приголубь-и обогрей!
- •Ю. О. І в а к і н. Сатира Шевченка. К., Вид-во ан урср, 1959, стор. 260.
- •Алкід — син сили, ім’я міфічного героя, велетня.
- •16 В. Косяк. Эпос революционного подвига.— «Советская-'Ук- ранна»; 1961, № 1, стор. 151.
- •1 Л. Новиченко, Шевченко і сучасність, стор. 87.
- •Справочный энциклопедический словарь. Издание к Крайя, т. 2, сПб, 1849, стор. 379.
- •А. В. Никитенко. Рафаэлева Сикстинская мадонна.— «Русский вестник», 1857, № 19, стор. 8.
- •Ю. О. Івакін. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 рр„ стор. 288.
- •З ціпочком тихо попід тином:
- •А їй немудрую хустину,
- •Цитати взято з у цілому цікаво! книжки: і. В ані на. Українська Шекспіріана. К., «Мистецтво», 1964, стор. 11.
- •Встала мати,
- •Ф. Я. Прийма. Шевченко и русская литература XIX века. М.— л., Изд-во ан ссср, 1961, стор. 286—288.
- •И. Тургенев. Собр. Соч. В двенадцати томах, т. XII. М., гихл., 1955, стор. Ж
- •В день воскресний твойого повстання.
- •Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай!
- •Жанр. Віршована драма теж синтезує всі три способи відображення дійсності. В чому ж тоді різниця між нею і драматичною поемою? Оче-
- •Поетична — значить драматична
- •...Комуни серце горде й непокірне,
- •1 «Вітчизна», 1972, № 11, с. 168,
- •252601, Київ-мсп, вул. Володимирська, 42.
- •7 Див.: в. I. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 1, стор. 128—129.
- •11 Василь м и к и т а с ь. Галузка могутнього дерева. Літературний нарис. Ужгород, «Карпати», 197!, стор. 72.
- •11 «Світова велич Шевченка», т. 3. К., двхл, 1964, стор. 191.
- •53 «Історія української літератури у восьми томах», т. 3, стор.
- •1 «Народна творчість та етнографія», 1970, Ке 1. Сі 50.
- •13 Наливайко д. С. Искусство; направления, течения, етили, с. 250.
- •19 Арістотель, Поетика, к., «Мистецтво», 1967, стор. 41.
- •29 М. А. Л а з а р у к, Беларусская паэма у другой палави- не XIX —пачатку XX стагоддзя, Мшск, Выдавецтва бду 1мя
- •33“Л. И. Тимофеев, Теория литературы, стор. 861.
- •46 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 468.
- •47 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 221*
- •66 Цит. За кн.: о. Р. М а з у р к е в и ч. Зарубіжні фальсафімгаофя української літератури. К-, двхл, 1961, стор. 78.
- •67 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й. Шляхами єднання (Українська література в її історичному розвитку). К., «Дніпро», 1965, стор, 12.
- •68 В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 32, стор. 334.
- •73 Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах,
- •74 Див.: м. П. Г н а т ю к. Олександр Афанасьєв-Чужбинський.— «Радянське літератуг цнавство», 1972, № б, стор. 46
- •99 У народних піснях місце наголосу залежить від мелодії.
- •146 »Всенародна шана». К, «Наукова думка», 1967, стор. 34,
- •158 Там же, с. 272. (Розрядка наша.— б. М.).
- •173‘Луначарский а. В. О театре и драматургии. Избранные статьи в 2-х томах, т. 2. М. 195'
- •177 Теоріц драми в історичному розвитку, с. Я®-
8 «Рамаяна». Післямова о. Білецького. К., Держлітвидав України, 1959, стор. 322.
редавався з уст в уста. Минали століття, героїчний епос розростався, удосконалювався окремими співцями-пое- тами — виникали великі поеми, або «епопеї», що пізніше були записані, й спинившись у своєму розвиткові, перейшли до наступних поколінь як пам’ятки первісної творчості. Такими є «Іліада», «Одіссея», «Махабхарата», «Шахнаме», «Манас» 62, «Сасунді Давид», «Пісня про Роланда».
Твори героїчного епосу поділяються на два види: 1) епос колективний, або збірний, що розроблявся великою кількістю поетів протягом століть, поки не здобув остаточної форми, закріпленої на письмі; 2) епос індивідуальний, що утворювався в остаточній формі окремими поетами. До такого індивідуального епосу належить «Енеїда» Вергілія й «Слово о полку Ігоревім». Вергілій свідомо наслідував Гомера. Автор «Слова» був натхне- ний піснями Бояна й писав свою поему «за билинами цього часу», очевидно, маючи перед собою готові тогочасні зразки.
«Слово о полку Ігоревім» — найдавніша пам’ятка староруської літератури, пройнята високою патріотичною ідеєю. Це перша героїчна поема трьох братніх народів — російського, українського та білоруського. Художня тканина «Слова» органічно пов’язана з фольклорною поетикою. Десь на початку XIV ст. виникла поема на апокрифічні теми «Слова о Лазареві воскресеніи», що її вивчав Іван Франко.
Індивідуальний віршований епос як продовження традиції героїчного епосу в нових літературах виявився в таких творах, як «Звільнений Єрусалим» італійського поета епохи Відродження Торквато Тассо і «Лузіади» португальського поета тієї ж епохи Камоенса. В новіші часи (XVIII—XIX ст.) такий тип творів згасає.
У добу Відродження була створена «Божественна комедія» Алігієрі Данте, цього, за словами Т. Шевченка, «світоча людства». І. Франко назвав Данте «сівачем духовних революцій», а його поему «колосальною святинею середньовікового духа».
Великого поширення набула так звана лицарська поема; кращі з цих поем відтворюють прекрасні людські
характери, гуманні ідеї та почуття («Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі та ін.).
Своїм глибоким ідейним змістом, художньою силою й майстерністю «Витязь в тигровій шкурі» Руставелі належить до кращих здобутків світового мистецтва.
Шота Руставелі — представник передових кіл Гру- зії XII ст., виразник їхніх поглядів і почуттів. Герої його поеми (Тінатін, Нестан, Автанділ, Таріел) діють, страждають і люблять, створюючи реальний зміст життя.
З поетичних образів Руставелі виростає його філософія, що виражала передові ідеї, які виникли в соціально-економічних умовах Грузії того часу. Руставелі вий- шов із рамок середньовічної доби, її закостенілих догм.
«Більше як сімсот п’ятдесят років минуло з того часу. ^ коли було написано цей твір, що разом з «Божественною комедією» Данте, з незрівнянним «Словом о полку Ігоре- вім»,— писав видатний перекладач «Витязя в тигровій Чі шкурі» на українську мову Микола Бажан,— стоїть як грузинський витязь-охоронець при брамі нових віків світової літератури» 10.
Розглянуті нами перлини світової поетичної епіки стали набутком української культури. Один з найкращих творів давньогрецького героїчного епосу «Іліаду» перекладали на рідну мову С. Руданський, П. Ніщинсь- кий, І. Франко, «Одіссею» — П. Ніщинський, Леся Українка, В. Самійленко; повністю переклав «Одіссею» Борис Тен. Індійська «Махабхарата» стала предметом студій І. Франка. Він же переклав уривки з цього твору.
Український читач має повне видання славнозвісної поеми Данте «Божественна комедія» (переклали М. Рильський, П. Карманський, Є. Дроб’язко).
Цікавим
явищем європейської літератури була
створена
у 1760—1770 роках литовським поетом К.
Донелай- тісом
визначна поема «Доби року» (опублікована
V
1818
р.). То був час панування класицизму в
Європі. Донелайтіс
інтуїтивно осягнув і виразив у художніх
образах
своєї поеми соціальну нерівність,
класові
суперечності
епохи феодалізму, змалював реалістичні
картннії життя
покріпаченого литовського селянства,
викрив ску* пість,
жорстокість і егоїзм панів. Надзвичайної
худож-
10
М. Бажан.
Безсмертна поема.— В кн : Шота
Руставе- л
і. Витязь в тигровій шкурі. К., «Дніпро»,
1966, стор. 5.
ньої сили досягає поет у «Добах року» завдяки правдивому розкриттю людської психології, хвилюючим картинам рідної природи, звичаїв литовців, багатій народній мові.
Павло Тичина переклав окремі уривки з поеми К. Донелайтіса. Ось як звучить українською мовою звернення поета до солов’я:
Ставишся ж ти з презирством до всіх жупанів отих панських,
Так же й тюрбани широкі тобі аніяк не до серця;
Ти — мов бідняк, що з гостей