66 Цит. За кн.: о. Р. М а з у р к е в и ч. Зарубіжні фальсафімгаофя української літератури. К-, двхл, 1961, стор. 78.

67 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й. Шляхами єднання (Українська літе­ратура в її історичному розвитку). К., «Дніпро», 1965, стор, 12.

68 В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 32, стор. 334.

69 За походженням О. Сомов — українець. Він був у дружніх взаєминах з І. Котляревським, брав уривки з його віршів як епіграфи до повісті «Гайдамаки». У листі до М. Максимовича від 23 червня 1829 р. Сомов дякує землякам за увагу до його творчості: «Приятное ваше письмо порадовало меня тем, что снова уверило в лестном вни­мании, с каким образованные земляки мои принимают «Гайдамаки» и другие малороссийские были и небылицы Байского» (В. В. Дани­лов. Литературные материалы и очерки. Варшава, 1908, стор. 3). На повість Сомова (П. Байського) схвально відгукнувся В. Бєлінсь­кий (Полн. собр. соч., т. VIII, стор. 5). У зображенні Сомовим укра­їнського села помітна реалістична тенденція. В повісті діють бідні й

70«панки». Останні бояться навіть самого слова «гайдамак». Характер­

71ною щодо цього є така розповідь в гостині багатія Гриценка: «Да, гайдамак ужасный чернокнижник: дунет на воду — и вода загорится,

72махнет рукою на лес — и лес приляжет»,— сказала одна дородная

73 Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах,

і І. К., Вид-во АН УРСР, 1963, стор. 142 (далі посилання на це ііидаиия даються в тексті, в дужках вказується том і сторінка).

74 Див.: м. П. Г н а т ю к. Олександр Афанасьєв-Чужбинський.— «Радянське літератуг цнавство», 1972, № б, стор. 46

75 Н. И. Кравцов. Проблемы сравнительного изучения сла­вянских литератур. Изд-во МГУ, 1973, стор. 169.

76 Якщо читач захоче ознайомитися з бурлескною поемою наслі­дувачів Котляревського і романтичною, то знайде тексти у збірни­ках «Бурлеск і травестія з українській поезії першої,

XIX ст.» (1959), «Українські поети-романтики 20—40-х рої (1968), «Письменники Західної України ЗО—50-1"®вокт (1965).

77 П. К. Волинський, Ю. С. Кобилецький, І. І. П і- льгук, П. П. Хропко. Історія української літератури. Літерату­ра першої половині ІКIX століття. К., «Радянська школа», 1964. стор. 53.

78 «Збірник праць сімнадцятої наукової ^"^ченківської конферен­ції». К., «Наукова думка», 1970, стор. 110.

79 Мався на увазі «зухвалий», антирелігійний характер його са­тири.

80 Дивними видаються розмірковування Б. Навроцького про те, що в «Наймичці» відбився жанр сентименталізованої ідилії» (Б. Н а- вроцький. Проблеми Шевченкової творчої методи.— «Життя й революція», 1932, № 10, стор. 114).

81 Статей про ці поеми не подає у «Коментарі до «Кобзаря» Шевченка» Ю. О. Івакіна.

82 А. П ы п и н. Русские сочинения Шевченко.— «Вестник Евро­пы», 1888, т. 2, № 3, стор. 253.

83и м. П. Г н а т ю к. Микола Петрович Жук (Хрущ).— У кн.: Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Поезії. К., «Радянський письмен­ник», стор. 133-138.

84 ЛНВ, 1906, т. XXXV, № 7, стор. 175.

85 Афанасье в-Ч ужбинський. Поезії. К., «Радянський письменник», 1972,/стор. 13. ШГ

86 Вперше про це згадано у статті П. | енського «Бєлінський про українську літературу» («Вітчизна»₁^И^^'7).

87«Письма Ивана Вагилевича».— «Русский филологический МИДЫ ник», 1912, т. 68, стор.410.

88дянський письменник», 1956, стор. 191.

89 м. Максимович. Украинские народные песни. М., 1834, ч. 1, стор. 122.

90 «Українські народні думи та історичні пісні». К.. 1955, стор. 75—76.

91 М. Максимович. Украинские народные песни. М., 1834.

92ч. 1, стор. 126.

93 «Літературна газета» від 10 березня 1961 р.

94 Про символіку квітів див. у праці М. Костомарова «Об истори­ческом значении русской народной поэзии».

95 Євген Шабліовський. Народ і слово Шевченка. К-, Вид-во АН УРСР, 1961, стор. 224.

96 Т а м же, стор. 294.

97 І. Франко. До історії коломийкового розміру.— «Україна», 1914, кн. 1, стор. 92.

98 Це доведено в працях А. Шамрая, Ф. Колесси, М. Плісецького, Г. Сидоренко та ін.