Тема 4. Статистичні показники

Статистичний показник як кількісна характеристика суспільних явищ

Показник - одне з основних понять статистики. Показник - це узагальнююча характеристика суспільних явищ чи процесів, в якій поєднується їх кількісна і якісна визначеність. Якісно визначений статистичний показник складається з моделі кількісної сторони явища, що вивчається, і числового значення. Наприклад, врожайність пшениці - 40ц/га. Модель розкриває статистичну структуру показника і встановлює що, де, коли, яким чином підлягає вимірюванню. В ній обґрунтовуються одиниці виміру, технологія збору даних, обчислювані опції.

Вірогідність статистичної інформації залежить від того, наскільки об’єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну сутність явища чи процесу. Вірогідність характеризується в двох аспектах:

1. адекватність - здатність показника відображати саме ті властивості явища , які передбачені програмою дослідження;

2. точність - залежить від статистичної структури показника організації спостереження і обробки даних.

Статистична природа показників є різною і тому їх класифікують за:

• способом обчислення показника;

• часовою визначеністю показника;

• адаптивністю показника.

За способом обчислення розрізняють первинні і вторинні показники. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження і подаються у формі абсолютних величин. Наприклад, кількість і сума вкладів в Ощадний банк. Вторинні показники обчислюються на основі первинних. Розрізняють похідні показники I^го порядку (наприклад. середній розмір вкладу) та II^го порядку (наприклад, індекс середнього розміру вкладу).

За ознакою часу розрізняють моментні та інтервальні показники. Інтервальні характеризують явище протягом певного часу (день, декада, місяць, рік) (наприклад, обсяг виробленої продукції за рік, споживання питної води за день). Моментні показники описують кількісну характеристику явища на певний момент часу (наприклад, протяжність нафтопроводів, площа цитрусових насаджень).

Характерною особливістю первинних показників є адитивність - можливість підсумування.

Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини пов'язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються. Вони визначають їх розміри іменованими числами (наприклад, видобуток вугілля вимірюється тонами, газу - м³, тканини - м²). У більшості абсолютні величини як узагальнюючі показники - сумарні. В їх складі виділяють показники чисельності сукупності (наприклад, чисельність підприємств, сімей) і обсягу ознак (наприклад, продукція, прибуток). Розрізняють три групи вимірників:

• натуральні - відображають притаманні фізичні властивості (наприклад, міри ваги, довжини, часу). В певних випадках характеристика певних суспільних явищ вимагає одночасного використання двох і більше показників (наприклад, випуск електродвигунів характеризується їхньою кількістю - шт. і сумарною потужністю - кВт). Іноді використовуються комбіновані показники (наприклад, для електроенергії - кВт./год., вантажообороту - т/км). У разі потреби зводять воєдино кілька показників і отримують умовно-натуральні вимірники (наприклад, у сільському господарстві різні види великої рогатої худоби обчислюють умовними головами);

• трудові - використовують для вимірювання витрат праці на виробництво продукції чи виконання окремих робіт, для визначення продуктивності праці з метою раціонального використання трудових ресурсів (наприклад, люд./год., люд./день).;

• вартісні - дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища (наприклад, вимірювання товарообороту, прибутку, капіталовкладень).

Багато абсолютних величин представляються у формі балансу, який передбачає розрахунок показника за такими двома розділами:

1. за джерелами формування;

2. за напрямами використання.

Відносні величини

Відносні величини відображають кількісні співвідношення соціально-економічних явищ, мають алгебраїчну форму представлення у вигляді частки від ділення двох одно- чи різнойменних величин. Знаменник - база порівняння або основа від величини. Наприклад, чисельність населення України у 1989 році становила 51,4 млн. чол., у 1959 - 41,9 млн. чол. Зіставлення цих величин говорить, що за 30 років кількість населення зросла в 1,226 рази або становила 122,6% від 1959 року, або збільшилась на 22,6%.

Співвідношення різнойменних абсолютних величин утворює відносну величину інтенсивності (Наприклад, густина населення, рівень економічного розвитку регіону, виробництво продукції на душу населення). Від величини інтенсивності характеризують ступінь поширення чи розвитку явища в певному середовищі (наприклад, показник народжуваності, інтенсивності міграційних потоків тощо).

Порівняння однойменних статистичних величин використовують для вирішення таких аналітичних задач:

• характеристика структури сукупності;

• оцінка інтенсивності розвитку явищ;

• оцінка виконання плану та дотримання норм чи стандартів.

Відповідно до цих задач виділяють такі види відносних величин:

• показники структури;

• показники координації;

• показники динаміки;

• показники виконання планового завдання;

• показники дотримання норм і стандартів.

Статистичний аналіз на основі показників розкриває зміст і значення показника, поглиблює уяву про предмет дослідження (його закономірності) здійснюється за двома напрямами:

1. розглядає зв'язки і відношення, виявляє фактори впливу на рівень і варіацію показників, оцінює ефект їх впливу;

2. вивчає динаміку показників, напрям і швидкість змін, оцінює ефект їх впливу.