116.Етносоцiальнi процеси в урср у перiод загострення кризи радянськоi системи 1960-1980-х рр.

Етносоцільні зміни в суспільстві.

Період друг. пол.. 60-х — поч.. 80-х р. — час суттєвих соціальних, етнічних, демографічних змін у суспільстві. Характерною рисою демографічних процесів були високі темпи росту чисельності мешканців міст. У 1964 р. міське населення у кількісному відношенні перевищило сільське, а на середину 80-х років воно становило вже більше 2/3 населення республіки.

Різке скорочення чисельності селян було викликане як загальносвітовою тенденцією до урбанізації, так і побутовою невлаштованістю та складністю з працевлаштуванням на селі.

У 1979 р., вперше за тривалий період української історії, смертність сільських жителів перевищила народжуваність — розпочалася депопуляція.

Національний склад населення Української РСР зазнав суттєвих змін. Протягом 60—80-х років відбувалося скорочення чисельності титульного етносу — українців. Це було пов'язане зі зниженням народжуваності, постарінням українців, а особливо — високими масштабами в'їзду до України представників інших національностей.

За ЗО років з 1959 - частка українців у загальній кількості населення республіки скоротилась, а росіян збільшився. Вплив російської ментальності, мови, культури, як наслідок фактично повністю зрусифікованими були українські міста, за винятком зх. областей. Русифікація стала державною стратегією, а головний напрям розвитку національних відносин полягав у підтягуванні етносів до мови і культури «великого російського народу».

Життя трудящих.

Уперше за роки радянської влади у людей зник примарний страх голоду. Регулярно протягом усього року стали отримувати зарплату колгоспники. Відносно зросла купівельна спроможність населення. Люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. З 1971 по 1985 р. грошова маса, яка перебувала в обігу, збільшилася в 3,1 раза, тим часом як виробництво товарів народного споживання — всього лише вдвічі. Внаслідок цього, все більше товарів повсякденного попиту, ставало дефіцитним. Однак, перетворившись на заручників власних необгрунтованих обіцянок партійно-державні верхи приховували дефіцит бюджету, розширюючи реалізацію алкогольних напоїв, піднімаючи ціни на продовольчі та промислові товари. Закупівля дешевих промислових товарів за кордоном тривала. У великих містах зводилися нові житлові мікрорайони. Та, попри це, черга на житло не зникла.

Що ж стосується українського села, то воно перебувало у гіршому становищі, ніж місто, хоча розширилось житлове будівництво. В середині 60-х років було завершено електрифікацію села, кожне двадцяте село було газифіковане. Щодо медичне обслуговування, то медичні працівники були середньої кваліфікації.

Побут номенклатури.

Рада Міністрів і ЦК Компартії мали спеціальні великі господарства, де вирощувалися екологічно чисті городина і фрукти для вищих партійно-державних установ. Їх заробітня плата в 2—3 рази перевищувала заробітну плату робітників та колгоспників.

«Вищі інстанції» мали закриті кращі санаторії, поліклініки та лікарні, що були у віданні четвертого управління Міністерства охорони здоров'я, будинки відпочинку, пансіонати, а також мисливські господарства. Квартири найвищих керівників обслуговувалися штатними покоївками, що утримувалися за державний кошт.