111. Радянiзацiя захiдних областей України у повоєнний період. Лiквiдацiя повстанського руху.

Радянізація на західноукраїнських землях у 1944—1950-х pp.

Суть: продовжити і завершити соціалістичну перебудову «возз’єднаних» земель.

Складові радянізації: • Націоналізація приватної власності •Колективізація, •Індустріалізація, •Ліквідація УГКЦ, •Культурна революція, •Боротьба з ОУН-УПА, •Репресії і депортація незгодних з існуючим режимом.

Особливості: •Одночасність процесів відбудови, індустріалізації, колективізації і культурної революції та їх форсовані темпи, •Слабкість економічного потенціалу регіону , •Майже повна відсутність місцевих спеціалістів інженерно-управлінської ланки, •Неоднозначне сприйняття населенням соціальних перетворень, пасивний і активний (збройний) опір радянізації, •Розвиток регіону був визначений як пріоритетний. Установлювалися спеціальні посади заступника голови уряду УРСР.

Колективізація західноукраїнського села.

Колективізація, яка проводилася у с/г західних областей України в роки четвертої п'ятирічки за допомогою різних соціальних засобів — примусу, погрожування, залякування, шантажу, провокації, вивезення в Сибір і навіть вбивства, — здебільшого належного ефекту не давала.

Державні органи насамперед прагнули шляхом політичних та економічних обмежень зменшити розміри землеволодіння саме тих селенск госп.які мали власні землі, їм були збільшені в 2 рази норми поставок с/г продукції, та скорочені нормативні строки здачі, введено також підвищене оподаткування доходів господарств залежно від їх розмірів, для цієї категорії господарств скасовувалися всі пільги. Тисячі мирних жителів Західної України, переважно досвідчені і вмілі господарі, були виселені у Сибір, кинуті до сумнозвісного ГУЛАГу.

Колективізація здійснювалася під суворим політичним контролем з боку партійних організацій і супроводжувалась збройною боротьбою з УПА. На початку 50-х років колективізацію у західних областях України було завершено.

Доля Української греко-католицької церкви не з легких, адже вона офіційно переслідувалася, більшовики часто грабували і закривали церкви, розганяли людей з богослужінь, нищили ікони, публічно знущалися з релігійних почуттів українського населення. Церква на довгий час була загнана у підпілля. Львівський собор назавжди залишиться актом брутального насильства над сумлінням українців Західної України.

Боротьба радянської влади з УПА (1944—1950-ті pp.)

І період. Грудень 1944 — червень 1945 pp: Три широкомасштабні антиповстанські операції із залученням великої кількості регулярних військ, військ НКВС, бійців партизанських загонів, каральних загонів (понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією). Здійснено 40 тис. малих операцій. II період. 1946 р.: «Велика блокада». Для проведення операції залучалось понад 60 тис. бійців регулярної армії, НКВС. III період. 1947—1950-ті pp.: Систематичні операції по знищенню, витісненню за межі УРСР бойових загонів УПА

Методи боротьби:

-Військові операції. Проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії, що підривало соціальну базу повстанського руху, -Облави і арешти тих, хто підозрювався у співробітництві з повстанцями, -Арешт і депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв'язках з повстанцями, членів їхніх сімей і близьких. Акції тривали до 1949 р. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб, -Агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення, -Дія перевдягнутих у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор над місцевим населенням, -Створення загонів самооборони, -Здійснення політики радянізації, -Амністія учасникам повстанського руху (першу було оголошено у травні 1945 р. Амністовано 41 тис. повстанців, дезертирів і тих, хто ховався від призову до Радянської армії. Із них 17 тис. осіб було заарештовано. До 1949 р. було об'явлено ще чотири амністії, але вони вже не мали такого успіху)

У боротьбі з УПА загинуло 30 тис. цивільних.

Операція «Вісла» — це завершальний етап процесу переселення українського населення із території Закерзоння. Початок цьому процесу було покладено 9 вересня 1944 року угодою між польським Тимчасовим комітетом національного визволення та урядом УРСР, відповідно до якої українське населення, що проживало на закерзонні, мусило добровільно переїхати до Радянської України. Етапи:І- «добровільне переселення»(вер, 1944- серп. 1945р.)- добровільне переселення. ІІ-«насильницька депортація»(вер. 1945- серп 1946р.)- поверталися котрі поїхали, відповіддю польської сторони на небажання українців залишати свої домівки та землі предків став відкритий терор. ІІІ- операція «Вісла» (квіт.- лип. 1947 р.)-репресії: виселення українців і членів змішаних українських земель і поселення їх у пню та зах. районах.