98. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1939 р.

Проблема. Карпатської Русі була одним з так званих «заморожених» Версальською сис­темою глобальних конфліктів. Постала вона в гострій формі внаслідок прагнення Німеччини переглянути політичне становище в Центральній Європі в 1938 році. З аншлюсом Австрії 9 березня 1938 року Німеччина стала суб’єктом Сен-Жерменського догово­ру, укладеного 1919 року з Австрією. Договір містив статтю 57, що передбачала зобов’язання Чехословаччини прийняти будь-яке рішення Головних Держав (Великобританія, Франція, США, Іта­лія, Японія) щодо задоволення прав національних, мовних, расових та релігійних меншин. На Мюнхенській конференції 30 вере­сня — 2 жовтня 1938 року відбувся перегляд територіальних меж Чехословаччини саме на підставі цієї статті Сен-Жерменського договору. Так, Чехословаччина визнала зазначений договір в якості підґрунтя своєї державності відповідно до статті 2 Консти­туції 1920 року. Також, згідно з Конституцією, до складу Чехос­ловаччини на правах автономії входила й Карпатська Русь, але фактично це положення не виконувалось. За результатами Мюнхенської конференції в Карпатській Русі розгортається український державотворчий процес, що цілковито залежав від поворотів в напруженій міжнародній ситуації, а тому й доля Карпатської України стала розмінною монетою у складній геополітичній грі країн Європи. Зокрема, Польща вбачала Закарпат­тя територією, із включенням якої до складу Угорщини вони мати­муть спільний кордон, і це дозволить створити антирадянський блок у Центральній Європі (Польща, Румунія, Угорщина). Німеччина вбачала в Закарпатті засіб побудови власного устрою в Центральній Європі і почала реалізовувати свої плани з Першого Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.), за результатами якого до Угорщи­ни відійшло близько 2 тис. км кв. Карпатської Русі разом з містами Ужгород і Мукачеве. Завершився цей процес згодою на анексію решти її частини, на якій і було проголошено спочатку автономію, а 15 березня 1939 року незалежність Карпатської України. Сьогодні можна з певністю сказати: Карпатська Україна 1938–1939 рр. справді була прологом Української держави 1991 р. Але Карпатська Україна 1938–1939 рр. – це і та рана, яка ще довго болітиме не лише закарпатським українцям. Ідеали Карпатської України було свідомо розтоптано і спаплюжено. Трагізм подій 1939 р. не тільки в тому, що потекло багато української крові на фронтах, в тюрмах і концтаборах, а й у тім, що в Карпатській Україні почалася глобальна трагедія: знищення її інтелігенції, майже 6–річна окупація краю. Трагізм березневих подій у Карпатській Україні – і в тому, що Закарпаття знову стало розмінною монетою у планах великих держав. В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Найбільший бій відбувся на красному полі. 16 березня 1939 р. зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р. У кінці березня 1939 р. президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Румунію в еміграцію. Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.