87. Кооперативний рух в Україні на етапі 1920-х рр.: особливості в усрр і на західноукраїнських територіях.

Період НЕПу економічно характеризувався не лише легалізацією індивідуальної трудової та підприємницької діяльності, а й широким кооперативним рухом, який стимулювала й підтримувала держава. 1923 р. В. Ленін надрукував статтю «Про кооперацію», у якій В. Ленін говорив, що кооперація є засобом залучення селянина - власника до процесу будівництва соціалізму.

Кооперація мала сприяти й вирішенню національного питання в УСРР. Зокрема, на території республіки на 1929 р. проживало близько 400 тис. німців, більшість з них проживало у сільській місцевості. Компактність їхнього проживання на півдні республіки в сільській місцевості сприяла локалізації політики щодо цієї національності. Було створено ряд німецьких районів, а також німецькі сільради. Німці займалися переважно вирощуванням зер­нових і городництвом, переробкою сільськогосподарської продук­ції, а також тваринництвом, мали традиційні промисли: обробка шкіри, виробництво цегли й покрівельного матеріалу та ремонт сільгосптехніки. У 1920-ті роки кооперативний рух був покликаний соціалізувати господарське життя цієї національної меншини в УСРР.

У 1930 р. німецькі колонії потрапили до районів суцільної колективізації й були примусово колективізовані, а традиційні промисли було знищено. Німецькі поселення також зазнали втрат у результаті штучного голоду 1932—1933 рр., зокрема, докумен­ти свідчать про примусове вилучення у них хліба та іншого продовольства Німеччині 1933 р. було організовано надання допомоги голодуючим, навіть А. Гітлер особисто пожертвував 1 тис. марок.

Під час кампанії «повернення євреїв до землі» радянською владою було здійснено спробу географічної концентрації єврейського населення. Регіонам їх проживання було визначено степову зону України, Північну частину Криму та Далекий Схід. Протягом 1921—1929 рр. було переведено до землеробства близько 64 тис. осіб у степовій зоні УСРР та створено до 1936 р. на півдні України і в Північному Криму 213 єврейських колгоспів. Переходу євреїв до сільського господарства сприяла не лише радянська влада, а й фонд євреїв США, який надав близько 1 млн дол. США на кредитування господарств. У Північному Криму здійснено паювання земель, які звільнилися в період «воєнного комунізму» в степовій зоні, а впродовж 1920-х років заохочувалась колонізація цих земель. За пай слід було внести 500 рублів, а для євреїв було встановлено внесок 300 рублів. Політика залучення євреїв до сільського гос­подарства не дала очікуваних результатів, оскільки завдяки НЕПу євреї в містечках отримали можливість займатися своїми традиційними заняттями — торгівлею і кустарними промислами. З початком згортанням НЕПу наприкінці 1920-х років стали занепадати традиційні заняття євреїв, і вони переселялися до великих міст.

Ідеї українського кооперативного руху: 1) В основу народної самодіяльності в економічній області треба покласти ідею демократичної кооперації; 2) кооперативна організація праці, утворюючи центри національного економічного життя, буде становити матеріяльну основу для національно-політичного визволення українського народу і для культурного й економічного його розвитку; 3) кооперація, поліпшуючи економічне становище працюючих тепер, кладе одночасно підвалини для заміни в існуючого ладу суспільного.

Під час військових дій 1914–1920 рр. система кооперації, що була створена й успішно функціонувала в західноукраїнських землях у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., була фактично знищена. Тому її довелося відроджувати за вкрай несприятливих політичних й економічних умов, спричинених колонізаторською політикою Польщі. З метою популяризації кооперативної ідеї поміж населення краю організатори кооперації налагодили активну агітаційно-пропагандистську роботу серед нього. Завдання полягало в тому, щоб не тільки донести ідею кооперації до кожного селянина чи робітника, але й спрямувати народну ініціативу в потрібне русло.