86. Економічна та суспільно політична криза радянського суспільства на початку 1920-х рр.: пошуки виходу. Нова економічна політика, її суть та особливості впровадження в Україні.

На зламі 1920—1921 рр. радянська система, яка остаточно встановилась на більшості територій колишньої Російської імперії, опинилася в глибокій кризі. Політика воєнного комунізму, спрямована на комунізацію всіх сфер суспільного життя, виявила свою цілковиту нежиттєздатність у внутрішніх і зовнішніх умовах.

Найголовнішою й найболючішою проблемою для радянського керівництва взимку-навесні 1921 р. була селянська. Селянство та солдати колишньої імперії, які були мобілізовані із селянського середовища, із самого початку прихильно поставилися до радянської влади у відповідь на наділення їх землею, але політика продрозкладки 1920 р. призвела до масових протестів селян. Кульмінацією активного опору політиці радянської влади щодо селянства став виступ матросів у Кронштадті в лютому 1921 р. під гаслами: «Владу Радам, а не партіям!». Селянська проблема на початку 1921 р. загострилась і через можливість зриву посівної кампанії.

Заміну продрозкладки продовольчим податком і зменшення його обсягу було ухвалено в ЦК ВКП(б) ще в січні 1921 р. Однак до X з’їзду ВКП(б) вона доопрацьовувалась в інстанціях, оскільки в самому середовищі керівництва правлячої партії не було одностайності щодо переходу до продовольчого податку й дозволу селянам розпоряджатися надлишками продовольства. Негативне ставлення КП(б)У до НЕПу зумовлювалося надзвичайно кладним внутрішнім і міжнародним становищем, у якому опинилась УСРР.

Усіх противників НЕПу переконали соціальні вибухи в селянському середовищі, потреби радянської влади у великій кількості продовольства на експорт заради активізації зовнішньої політики. Необхідність заміни продрозкладки продподатком стала очевидною після неблагополучного завершення радянсько-польської війни 1920 р. й неможливості здійснення «світової революції». Очевидним фактом було існування товарно-грошових відносин і товарообміну між селом і містом за умов воєнного комунізму, але радянська влада не мала засобів їх контролю. Тому вона виявила бажання зацікавити селян в активізації господарської діяльності.

Із запровадженням продовольчого податку замість продрозкладки і дозволом селянам вільно розпоряджатися надлишком продуктів активізувалася торгівля, і впродовж перших двох років товарно-грошові відносини набули повноцінного характеру. Це створило умови для завершення грошової реформи, що завершилась впровадженням радянського рубля як твердої валюти.

Було дозволено здійснювати індивідуальну трудову діяльність і використовувати найману працю. Відповідно відбулася детінізація економіки. Було створено умови для зростання виробництва.

Запровадження нової економічної політики стало сигналом можливості повноцінної економічної співпраці з радянськими республіками для іноземних партнерів колишньої Російської імперії. Торгово-економічні відносини впродовж 1921—1923 рр і УСРР встановили Литва, Латвія, Естонія, Польща, Німеччини Австрія, Чехословаччина, Угорщина та ін. Співпраця відбувалась у формі надання концесій іноземним державам і компаніям, підприємств в оренду іноземцям, залучення іноземних фахівців на час будівництва підприємств і впровадження нової техніки. Активізувалася й зовнішня торгівля. Колишнім дрібним власникам повертали експропрійовані підприємства. Крупні підприємства було об’єднано під управлінням державних трестів. Таким чином, радянська влада намагалася завдяки впровадженню елементів ринкової економіки вивести країну з глибокої соціальної, економічної та суспільно-політичної кризи. Однак, водночас партія прагнула убезпечити суспільство від реставрації капіталістичних відносин, не допускаючи відродження крупної приватної власності на засоби виробництва Радянські органи намагалися зберігати потужний адміністративний вплив на сферу приватного виробництва. Вагомим засобом протидії реставрації капіталістичних відносин у суспільстві стало надання державних преференцій окремим формам організації виробництва, найбільш прийнятним для соціалістичного характеру економіки, таким як кооперація, та створений умов для адміністративного й суспільного впливу правлячої партії на їх діяльність.

Нова економічна політика в СРСР загалом і в УСРР зокрема була тимчасовим відходом від політики форсованого запровадження комуністичних відносин у суспільстві, до якої виявилася не готовою як правляча партія, так і суспільство. Тому радянська влада вдалася до корекції свого стратегічного курсу, яка вимагала тривалого часу й глибокого аналізу пореволюційного суспільства, розробки планів побудови комуністичного суспільства й ретельної підготовчої роботи. Саме цей час і мав дати період непу, а водночас пом’якшити невтішні соціально-економічні та суспільно-політичні результати політики воєнного комунізму, відвернути суспільну катастрофу й фактично завершити громадянську війну в колишній Російській імперії. Радянська влада потребувала також визначеності в своєму подальшому шляху з огляду на відхід за станом здоров’я 1923 р. від влади лідера ВКП(б) і радянського уряду В. Леніна. НЕП забезпечив тимчасову стабільність для визначення ситуації із владною системою та виробленням курсу радянської влади.

Тимчасовий характер НЕПу був очевидним з огляду на безперспективність функціонування економіки в тому напрямку, коли галузі, які виробляли продукцію для широкого суспільного вжитку, не мали можливості розвитку через негласне недопущення владою зростання соціально-економічних потужностей непманівських підприємств понад умовний максимум. Державні ж трести та інші крупні об’єднання виявили неготовність до ефективної роботи в ринкових умовах НЕПу, неповороткість і неефективність управлінської ланки, мобілізованої із середовища партійних функціонерів, червоноармійських командирів та ін.

Незважаючи на свій тимчасовий характер і нетривалий період існування, НЕП став вагомою й надзвичайно яскравою сторінкою в історії України радянського періоду, оскільки в цей період було апробовано нові форми господарювання, які мали великий соціально-економічний ефект і значення. Серед таких форм була кооперація.