30. Повне і неповне усиновлення

Стаття232. Правові наслідки усиновлення 1.З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові праваі обов'язки між батьками та особою, якаусиновле¬на, а також між нею та іншимиїї родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ціправа та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщоусиновлювачем є жінка. 2.Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив уповторний шлюб і його дружина, чоловіку повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того збатьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявоюпро усиновлення і задовольняє її, якщоце відповідає інтересам дитини. 3.З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (ав майбутньому — між її дітьми, внуками),та усиновлювачем і його родичами за походженням. 4.Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щод дитини, яку він усиновив, у такому жобсязі, який мають батьки щодо дитини. 5.Усиновлення надає особі, яку усиновлено,права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, якиймає дитина щодо своїх батьків. Повне-коли усиновлювачі і батько і мати, неповне-коли усиновлювач лише батько або матір. Ценаприклад,коли матір вдруге виходитьзаміж,і її другий чоловік усиновлює їдитину.

32. Повага до дитини та її прояви закріплені в сімейному кодексі. Стаття 155. Здійснення батьківських нрав та виконання батьківських обов'язків

1.     Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 2.     Батьківську права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. 3.   Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним заса­дам суспільства. 4.   Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Повага як одна з найважливіших вимог моральності має на увазі таке став­лення до людей, в якому практично (у відповідних діях, мотивах, а також в соціальних умовах життя суспільства) визнається гідність особистості. Поняття поваги, що склалося в моральній свідомості суспільства, передбачає: справедливість, довіру, уважне ставлення до їх переконань, спрямувань, чуйність, ввічливість, делікат­ність, скромність. Таким чином, батьки, виявляючи повагу до дитини, мають ставитися до неї як до особистості, враховуючи її бажання, інтереси, потреби. Батьки зобов'язані спрямовувати свою виховну діяльність таким чином, щоб дитина відчувала, що вона теж є людиною. Виховний вплив батьків не повинен стримувати прагнення дитини до самовираження, вони зобов'язані допомогти дитині сформуватися як особистості. Дитина не повинна стати втіленням не­здійснених мрій батьків, а має розвивати власні здібності, здійснювати власні бажання. Про повагу до дитини свідчить також невтручання в здійснення нею права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспон­денції або недопущення незаконного посягання на її честь і гідність. Заборона таких дій прямо передбачена ст. 16 Конвенції ООН про права дитини. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Повага до людської гідності дитини батьками і іншими членами сім'ї справляє істотний вплив на розвиток повноцінної особистості. Невиправдане і жорстоке насильство, пригноблення, несправедливість, придушення свободи, нерівність, приниження гідності, недовір'я, грубість є порушенням вимоги поваги до дітей.

Поняття про людську честь та гідність дають дитині її батьки. Вони ж грають основну роль у формуванні самооцінки дитини, а тому законом на них покладається обов'язок не порушувати честі та гідності дитини, якому кореспон­дує право останньої на повагу до її честі та гідності. Гідність та честь дитини є недоторканними (ст. 297 ЦК України).

Недоторканість гідності дитини - це проблема забезпечення поваги до неї, її людських прагнень і прав з боку інших людей, перш за все її батьків, та суспіль­ства в цілому. Отже, забезпечення поваги до дитини саме по собі є повагою до її честі та гідності. Будь-які прояви неповаги до дитини є приниженням її людської честі та гідності.