62. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.

Предметом логіки є абсолютне мислення або раціональне пізнання яке має свої особливості і розкривається в трьох основних формах: поняття, судження, умовивід.

Поняття – це форма мислення яка відображає найістотніші загальні ознаки предмета або явища, тобто поняття – це думка про предмет або логічна форма думки.

Процес виявлення понять здійснюється через: аналіз; синтез;порівняння;абстракцію узагальнення.Кожне поняття має свій обсяг і зміст.

Зміст поняття - це сукупність основних істотних ознак, предмета або класу однорідних предметів, що в ньому відображені.

Обсяг понять – це та множина предметів кожному з яких належать ознаки відображенні в понятті.Види понять за змістом:

• Конкретні: безвідносні, відносні;-Абстрактні: позитивні, негативні

Види понять за обсягом:

• загальні: реєстр, не реєстр; -одиничні: індивід, збірні

• збірні: загальні, одиничні;- нульові: хибні, гіпотез

Визначення понять здійснюється через:

• найближчий рід і видову відмінність

• генетичне визначення , розкриття змісту понять, через саме себе

• визначення повинне бути чітким, ясним, виразним, вільним від двозначності, метафоричності та образних порівнянь.

Судження – це форма мислення, яка стверджує або заперечує існування предметів, зв’язки між ними, наявність або відсутність тих чи інших ознак чи відношень у предметах.

Істинним називається судження, яке правильно відображає дійсність і його зміст відповідає існуючим зв’язкам і взаємовідношенням.Хибне судження – зміст якого не відповідає дійсності

Умовивід – це форма мислення в якій з одного або кількох істинних суджень, на основі певних правил виходу, отримується нове судження.

Складовими частинами умовиводу є: вихідне знання яке називається засновком і вивідне знання яке називається висновком; обгрунтовуюче знання: правило, закони, теорії, аксіоми та постулати.Умовиводи характеризуються істинністю та хибністю .

Основні умови отримання істинних умовиводів: -засновки з яких робиться висновок, мають бути істинними;-виведення нового знання має бути логічно правильним

Умовиводи за спрямованістю процесу міркування поділяються на:

1. дедуктивні в яких висновок іде від знання з більшою ступінню загальності до знання з меншою ступінню загальності

2. індуктивний умовивід здійснюється процес від меншого до більшого ступеня загальності

3. умовивід за аналогією в якому на основі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про подібність цих предметів і за іншими ознаками.

Риси раціонального пізнання :

• це процес опосередкованого відображення дійсності

• процес узагальненого відображення світу, тобто виділити щось найістотніше, найсуттєвіше і відсунути щось вторинне

• активне і цілеспрямоване пізнання, тобто це пізнання, яке свідомо організовується самою людиною

63. Технократизм та технократичне мислення.

Технократизм зародився у надрах античності. Технократизм почав інтенсивно формуватись під час становлення індустріальної цивілізації. Основними джерелами його зростання стали філософія науки і філософія техніки. За природою, технократизм є продуктом розумової діяльності людини. І складає він певний сегмент ноосфери. Отже, технократизм як продукт свідомості людини являє собою специфічне силове поле, яке в літературі інколи описують як функціонуючий елемент культури або специфічне утворення ефірного типу. Отже, технократизм як соціальне явище обумовлений декількома чинниками: по-перше, цьому сприяв високий рівень розвитку філософії науки і філософії техніки, що разом складають філософський дискурс технократизму.

По-друге, морфологію його утворює сукупність технічного знання, що пройшло певний період розвитку до появи техногенної цивілізації, визріло під час її саморозгортання і оформилось у теорію технічного знання.

По-третє, технократизм як явище саморегуляційного призначення виникає разом з появою так званого технологічного детермінізму, що набуває доктринального характеру на початку XX століття. сутність технократизму не виникає ані сама по собі, ані в результаті зовнішніх чинників, вона є становленням функціональних відносин самого соціального світу, що у цьому випадку є діями людей, що ґрунтуються на використанні технічного знання як методології і технології управління освітянським процесом. Технократизм має власних носіїв, або суб’єктів, що його продукує, відновлює, збагачує і використовує як інструмент управління освітою. Це так званий корпус інженерно-технічних фахівців, що залишив помітний слід у історичних подіях та інтелектуальній історії минулого століття. Інженерна діяльність, – на думку В.Попова, – втілилася в різноманітних формах техносфери, визначила вигляд сучасної цивілізації і специфічно вплинула на хід історії

Технократизм, як спосіб мислення, допускає частковість, однобічність, жорсткість, однозначність, розгляд засобу як мети. Він виступає у вигляді сучасної форми догматичного, механістичного світогляду й діяльності. В основі розуміння технократизму лежать причини двоякого характеру. З одного боку, це тверда (адміністративно-командна) форма організації виробництва й всього життя людини. З другого, – це сам характер сучасної цивілізації, що прийнято називати в сучасній науці “машинної”, або техногенної. Спосіб взаємодії із природою, що базується на механічних принципах, закладених у техніку, диктує людині певний спосіб поведінки і мислення. Цей спосіб закріплюється в мисленні і розподіляється на інші сфери людського життя. Самою глибинною основою технократизму як способу мислення є порушення споконвічної органічної цілісності, втрата зв’язків з коріннями Буття, онтоса. Відбувається процес тотальної дезонтологізації, про що писали Ясперс і Марсель. Це проявляється в розбалансуванні розуміння взаємодії матерії й духу, дисбалансу культури й цивілізації, Еросу й Танатоса.