57 Пізнання і теорія істини.

Процес пізнання – це діалектична взаємодія рівнів та форм пізнання. Основними рівнями є чуттєвий і раціональний рівні пізнання.

Пізнання є процесом ідеального освоєння реального світу. Реалізуючись у ході відображення його свідомістю, пізнавальний процес постає принципово творчим відображенням об’єктивної реальності, оскільки його результатом не є створення ідеальної копії наявного стану речей, “повторення” в ідеальній формі того, що є. Таким чином, пізнання відображає не тільки дійсно існуючі (або тіщо дійсно існували) предмети, процеси і явища, але й усіх їх можливі модифікації. Інакше кажучи пізнання вілображає загальне.

Проблема відповідності знань об’єктивні реальності відома в ф-ї як проблема істини. Питання про те, що таке істина, по суті є питання про те, в якому відношенні перебуває наше знання до зовн. світу, як встановлюється й перетворюється відповідність знань і об’єктивної реальності. Ще Кант сказав, що виявлення об’єктивного критерію істинності знання становить центральне завдання ф-ї. Істинне знання, як і сам об’єктивний світ розвивається за законами діалектики. Отже й об’єктивна істина перебуває в стані постійного розвитку. Форма виявлення об’єктивної істини, яка завжди залежить від даного рівня знання, наз. відносною істиною. А чи можна досягти істини абсолютної? Абсолютна істина існує, але лише як та межа, до якої прагне людське пізнання. Кожна відносна істина – лише сходинка, яка наближає нас до істини абсолютної.

58 Наука: її особливості та соціальні функції

Наука – це особлива сфера суспільного життя в якій здійснюється соціально-організована діяльність по виробництву, поширенню і реалізації знань. Основними властивостями наукового пізнання є: об’єктивність, доказовість, проблемність, перевірюваність, загально значимість.

Ознаки науки:

1) наявність узагальненого систематизованого та достовірного знання, що виражає суттєві зв’язки предметної галузі, що пізнаються;

2) наявність методологічно-операціної складової системи знань;

3) наявність наукової мови з закріпленням її змісту;

4) категоріальний зміст знання;

5) наявність вихідних принципів та аксіом загально філософського змісту;

6) задоволення певних соціальних проблем людини.

В суспільстві наука постає як: сукупність знань як спеціальна пізнавальна діяльність, як сукупність соціальних організацій та інститутів, що забезпечують цю діяльність. Філософія науки складається в другій половині 19ст. і оформлюються в цілісну ссистему в 20 ст., що перш за все пов’язана здіяльністю різних шкіл позитивізму та аналітичної філософії. Філософія науки це розділ філософії, що вивчає феномен науки узагальнено розроблене в різних філософських напрямках. В рамках філософії науки взаємодіють: сцієнтизм та антисцієнтизм та розглядаються різні рівні раціонального

Наука – це особлива сфера суспільного життя в якій здійснюється соціально-організована діяльність по виробництву, поширенню і реалізації знань. Основними властивостями наукового пізнання є: об’єктивність, доказовість, проблемність, перевірюваність, загально значимість.

Ознаки науки:

1) наявність узагальненого систематизованого та достовірного знання, що виражає суттєві зв’язки предметної галузі, що пізнаються;

2) наявність методологічно-операціної складової системи знань;

3) наявність наукової мови з закріпленням її змісту;

4) категоріальний зміст знання;

5) наявність вихідних принципів та аксіом загально філософського змісту;

6) задоволення певних соціальних проблем людини.

В суспільстві наука постає як: сукупність знань як спеціальна пізнавальна діяльність, як сукупність соціальних організацій та інститутів, що забезпечують цю діяльність. Філософія науки складається в другій половині 19ст. і оформлюються в цілісну ссистему в 20 ст., що перш за все пов’язана здіяльністю різних шкіл позитивізму та аналітичної філософії. Філософія науки це розділ філософії, що вивчає феномен науки узагальнено розроблене в різних філософських напрямках. В рамках філософії науки взаємодіють: сцієнтизм та антисцієнтизм та розглядаються різні рівні раціонального