- •13.Життєвий і творчий шлях нечуя-левицького
- •14, 15, 16, 17 Нечуй-левицький „хмари”
- •19.Життєвий і творчий шлях панаса мирного
- •22.Історія створення роману „хіба ревуть воли...”панаса мирного
- •23.Проблеми, образи і характери роману „хіба ревуть воли” панаса мирного
- •25.Життєвий і творчий шлях франка
- •26. Основні теми, мотиви та образи збірки „зівяле листя” франка
- •27Аналіз проблематики поеми „мойсй” франка
- •28.Образи пророка, лжепрорків і народу в поемі „мойсей” івана франка
- •29.Образ мойсея з однойменної поеми франка
- •30.Філософська проблематика поеми „смерть каїна” франко
- •31. Міфологема каїна та її інтерпретація франком
- •36.Осмислення фемінності у творчості о.Кобилянської(„царівна”)
- •40.Осмислення фемінності у новелі „Valse melancolique”о.Кобилянскої
- •41.Життєвий і творчий шлях лесі украінки
- •45.Філософська проблеатика та символіка драмтичної поеми л.Украінки „одержима”
- •46. Образи месії та міріам
- •47. Образ дон жуана у драмі л.Украінки „камінний господар”
- •48.Проблематика драми л. Укаінки „камінний господар”
- •53.Порівняльний аналіз образу дон жуана у пушкіна та лесі украінки
36.Осмислення фемінності у творчості о.Кобилянської(„царівна”)
Iдеал О. Кобилянської - жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської - любляче i нiжне, здатне на великi почуття. Саме таких, вiдважних i прекрасних жiнок, якi борються за свою гiднiсть i незалежнiсть, змальовує письменниця у повiсті „Царівна”. Наталка Веркович з повiстi "Царiвна" дiйсно стала царiвною своєї долi. Мене захопив її внутрiшнiй свiт, що розкривається через роздуми героїнi, своїми свiтлими мрiями, романтичнiстю i чистими сподiваннями: "В моїй душi повно мрiй, багато образiв, барв..." - зiзнається вона. Кривда й упереджене ставлення не в змозi зламати духовну мiць Наталки, бо в нiй переплелись рiшучiсть з терплячiстю, сила розуму з нiжнiстю серця. I нехай Наталка ще не бачить виразно свого мiсця на громадськiй дорозi, але вона прагне знайти собi справу, корисну для людей i батькiвщини: "Я вiрю в це, як вiрю в силу волi, i я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня..." - говорить Наталка. "Полуднє" - так вона назвала своє особисте щастя, що настало в життi дiвчини, - "воно настане i для нашого народу, правда ж?" - неначе до мене звертається Царiвна. I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це. Кобилянська кинула виклик домінуючій чоловічій традиції, бо відчувала себе спадкоємницею зрілої традиції “жіночої літератури”, маючи своїми попередницями Марка Вовчка і Ганну Барвінок, Олену Пчілку та Наталю Кобринську. “Літературний образ жінки ХIХ століття - “покритки”, “бурлачки”, “повії”, що були квінтесенцією горя, нещастя й немочі, відступив перед “царівною” і “одержимою духом”. В українській літературі вперше прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом з ним і феміністична ідея”, - писала Соломія Павличко. Перші класичні повісті О. Кобилянської “Людина” й “Царівна” започаткували новий етап української прози. Це був, по-перше, опис життя середнього класу, а, по-друге, - психологічна проза, в якій внутрішній сюжет відігравав більшу роль, ніж зовнішній. Вона обстоювала певні нові ідеї, зокрема емансипації та фемінізму. “Нова жінка” О. Кобилянської - людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі. 39.ОСМИСЛЕННЯ ФЕМІННОСТІ У НОВЕЛІ „Некултурна”
Оповідання “Некультурна” також багатоаспектне. Авторка своїм твором доводить, що в українців існує так званий вроджений аристократизм і інтелігентність, які не мають прямого зв’язку з родоводом і освітою. Параска – звичайна гуцулка, але чи не найкраща представниця народу, серед якого виросла і увібрала в себе усе, що він створив за багато століть свого розвитку, усе, що можна вмістити у багатозначне слово “культура”. Твір багатий на містичні і нераціональні елементи: ворожіння, віщі сни, символи тощо. Героїня щиро вірить у свою долю, яка вже заздалегідь визначена, вірить у своє щастя, яке їй колись наворожив старий дід, але снам довіряє лише “добрим”. У “Некультурній” часто зустрічається позареальне “щось”, на яке багата містична подорож Параски. Усе, що траплялося героїні під час цієї подорожі, було ніби з потойбіччя: і ліс, і потік води, і “чортівський млин”. Місяць, один з найуживаніших Ольгою Кобилянською символів, у “Некультурній” подається втіленням світлого, реального, позитивного. Як і Марія з повісті “Земля”, Параска ставиться до слова як до матеріальної, дієвої сили, її прокльони досягають своєї мети. Символічні кольороназви і числа у творі представлені нешироко.У цілому оповідання “Некультурна” не можна розглядати як таке, що має тільки реальне семантичне поле. У ньому ірреальне активно впливає на буття реального світу, нерозривно пов’язане з ним. Реалістичне, ледь романтизоване, з ознаками символізму концептуальне світобачення письменниці, закорінене у глибини української ментальності загалом і жіночої зокрема, зумовило появу низки творів з “подвійним” семантичним полем, де поряд з власне реальною площиною існує ірреальна.