74. Поняття “насильницька злочинність” її особливості та місце в системі злочинності.

Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліган­ство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують на­сильницьку злочинність загалом.

Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримі­нологічно значущу групу є такі критерії:

• спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи погроза його застосування;

• форма вини - умисел;

• об'єкт посягання - фізична особа.

Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995 р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і роз­боїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстра­ції умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.

Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстро­вано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких тілесних ушкоджень¹⁰⁷.

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свід­чить про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподію­ваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, за­здалегідь підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю. Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з ко­рисливих або інших мотивів. Набули поширення замовні вбив­ства. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).

У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспіль­ному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хулі­ганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько ЗО % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка реци­дивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6 %¹⁰⁸.

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають пато­логічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліган­ські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.

Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тощо. Багато насильницьких злочинів учиня­ються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість учинених жінками злочинів з особливою жорстокістю.

Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для пред­ставників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримі­нальної активності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39,16-17 років.

Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо.

75. Кількісні показники насильницьких злочинів.

76. Якісні показники насильницьких злочинів.

77. Кримінологічна характеристика особи насильницького злочинця.

78. Причини та умови насильницької злочинності в Україні.

До основних криміногенних детермінант необхідно віднести:

• утрату особистої перспективи, несприятливі матеріальні та житлові умови, що провокують на агресивні дії;

• підвищену поширеність серед певних груп населення уяв­лення про припустимість насильницьких дій, стереотипів агресивно-насильницької поведінки в конфліктних ситуаціях;

• уплив злочинного середовища;

• віктимну (легковажну, аморальну, протиправну) поведінку потерпілих, яка стала приводом злочину;

• провокаційні взаємини в сім'ї, із сусідами, товаришами по службі;

• несвоєчасне виявлення правоохоронними органами криміногенних сімейно-побутових ситуацій, незадовільне реагування на такі конфлікти;

• нереагування на погрози розправою щодо потерпілого й інших осіб, побої, нанесення тілесних ушкоджень, катувань, хуліганських вчинків; недоліки в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з рецидивом злочинів;

• недоліки в охороні громадського порядку та безпеки громадян, в організації патрульно-постової служби міліції, профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;

• латентність і безкарність значної частини злочинів проти особи;

• неповноту виявлення осіб, які страждають на психічні за­хворювання чи аномалії психіки;

і» обставини, що сприяли формуванню" антигромадських угруповань молоді;

• недбале зберігання зброї;

• неприйняття заходЦ дцодо припинення незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових або хімічних речовин;

• нереагування довколишніх на факти застосування насилля, хуліганства, іншої аморальної чи протиправної поведінки;

недоліки у виховній роботі за місцем проживання та робо­ти, в організації дозвілля, культурного обслуговування на­селення та ін.