62. Суб'єкти попередження вчинення злочинів.

Суб’єктами діяльності з попередження злочинності є юридичні й фізичні особи, які здійснюють таку діяльність. До них належать органи виконавчої влади, адміністрація державних, колективних та приватних підприємств, установ, організацій, громадські організації й утворення, приватні особи, приватні розшукові та охоронні установи.Суб’єктів попередження злочинності поділяють на три основ-ні групи. До першої групи належать суб'єкти загальносоціальної профілактики — державні, регіональні та місцеві органи влади й управління, а також громадські формування, які не виконують безпосередньо правоохоронних завдань (міністерства, департаменти, органи місцевого самоврядування, партії, профспілки, церква та ін.).    До другої групи належать суб'єкти спеціально-кримінологічної профілактики:    - державні органи, що виконують правоохоронні функції (Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України — СБУ, прокуратура, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань, суд та ін.);    - державно-громадські органи, що виконують правоохоронні функції (служби у справах неповнолітніх, комісії у справах молоді, спостережні, адміністративні комісії та ін.);    - приватні й громадські структури та організації, що сприяють виконанню правоохоронних завдань (загони самооборони, добровільні народні дружини, товариські суди, приватні розшукові й охоронні підприємства).    Третя група об’єднує суб'єктів, які здійснюють індивідуальну профілактику — працівники державних правоохоронних органів (дільничні інспектори міліції, оперуповноважені служб карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах неповнолітніх таін.) та інших державних установ і організацій (наприклад, спеціальних навчальних закладів для неповнолітніх правопорушників), а також окремі громадяни (громадські інспектори державної автоінспекції та ін.).    Запропонований розподіл суб’єктів на групи за рівнем профілактики умовний, оскільки окремі аспекти індивідуальної, спеціально-кримінологічної та загально-соціальної профілактики стосуються в діяльності кожної із зазначених груп. Крім того, перелічені суб’єкти перебувають у взаємодії.    На думку А. Зелінського, класифікувати суб’єктів профілактики необхідно з урахуванням місця, яке попередження злочинності посідає серед функціональних обов’язків суб’єктів профілактики. На цій підставі вчений поділяє суб’єктів профілактики на спеціалізованих і неспеціалізованих.    Спеціалізованими суб'єктами є державні правоохоронні органи, а також недержавні об'єднання і організації, створені для охорони правопорядку, приватних осіб та підприємств; спеціалізовані комісії і комітети, що створюються на різних рівнях виконавчої влади для планування, координації та здійснення спеціально-кримінологічного попередження злочинності (Координаційний комітет боротьби з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України, Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, Координаційні комітети боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі). Органи місцевого самоврядування також створюють комісії, що виконують профілактичні функції — комісії у справах молоді, спостережні, адміністративні та ін. До спеціалізованих громадських суб’єктів належать загони самооборони, добровільна народна дружина, товариські суди та інші громадські формування, основне завдання яких полягає в попередженні злочинності й охороні громадського порядку.    До неспеціалізованих суб'єктів належать всі інші структури, що здійснюють функції управління економікою, обороною, освітою, культурою та іншими сферами життя суспільства.

Суб'єкти попередження злочинності — це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи грома­дяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням кри­міногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочи­ни, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'яз­ку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність. Таким чином, основними ознаками суб'єктів попередження злочинності, які відрізняють їх від інших суб'єктів, є: цілеспрямоване здійснен­имня діяльності щодо попередження злочинності; координаційний і субординаційний зв'язок з іншими суб'єктами попередження зло­чинності; побудова своєї поведінки у відповідності з командами «керівного механізму» системи; вибір поведінки залежно від ста­ну об'єкта попереджувального впливу.

За типом попереджувальної діяльності можна виділити таких суб'єктів, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику боротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та кон­тролюють її, забезпечують її правове регулювання; 2) здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками попередження злочинності; 3) виявляють та пізнають об'єкт попереджувального впливу та інформують про них інших суб'єктів; 4) виконують попереджувальні заходи щодо випереджен­ня, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захис­ту соціальних благ і особи; 5) реалізують заходи щодо запобігання і припинення злочинів і злочинності. Множинність суб'єктів попе­реджувальної діяльності складає систему суб'єктів, що зумовлено різноманітністю об'єктів попереджувального впливу.

Під системою суб'єктів попередження злочинності слід розу­міти сукупність з'єднаних єдиною метою суб'єктів, які здійснюють свої повноваження у взаємозв'язку та по узгодженню в часі і про­сторі. Систему суб'єктів попередження злочинності складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціаль­ного статусу або громадського обов'язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої і судової влади, органи дер­жавного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колек­тиви, громадські організації і товариства, охоронні та приватні роз­шукові установи, сім'я, громадяни.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб'єктів, так чи інакше пов'язаних із попередженням злочинності, ще не свідчить про відсутність прогалин в організаційній структурі їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного попередження злочин­ності організаційно забезпечені слабко або зовсім не забезпечені

1. До державних суб'єктів законодавчої влади належать перш за все Верховна Рада України, її комітети та народні депутати. Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, яка визна­чає засади внутрішньої, зовнішньої політики, затверджує загально державні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює за­конодавчу основу здійснення загальносоціального і соціально-кри­мінологічного попередження злочинності

2. Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Консти­туції України, прав і свобод людини і громадянина

3. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (державні адміністрації різних рівнів) здійснюють заходи щодо за­безпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю, відпо­відно до Конституції України контролюють і координують виконан­ня комплексних програм профілактики злочинності, організують їх наукове супроводження і ресурсне забезпечення та ін.

4. Серед суб'єктів попередження злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повно­важеннями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо попередження злочинності, організують і координують роботу відповідних суб'єктів системи попередження злочинності, займа­ються їх ресурсним забезпеченням, контролюють виконання поста­нов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань поперед­ження злочинів на підвідомчій території.

5. Органи прокуратури. Основні напрями діяльності прокурату­ри закріплені Законом України від 5 листопада 1991 р. «Про про­куратуру України» з доповненнями і змінами

6. Органи внутрішніх справ. Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, в діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та попереджувальні заходи боротьби зі злочинні­стю.

7. . Служба безпеки України. Ця служба забезпечує державну безпеку України. Завдання СБУ визначаються в ст.2 Закону Украї­ни від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», відповід­но до вимог якої на СБУ перш за все покладається захист держав­ного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу Украї­ни, законних інтересів держави та прав громадян від розвідуваль­но-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку ок­ремих організацій, груп та осіб.

8. Митні органи України. Відповідно до Указу Президента Ук­ раїни від 23 березня 1998 р. «Про Державну митну службу Украї­ ни» з наступними змінами ці органи здійснюють широкомасштаб­ ну діяльність щодо спеціально-кримінологічного попередження таких правопорушень, як контрабанда, факти умисного ухилення від сплати митних зборів, незаконний експорт товарів, коштовнос­ тей, наркотиків, зброї, предметів художньої, історичної і археоло­ гічної цінності, воєнної техніки та ін.

9. Органи охорони державного кордону. Прикордонні війська України на основі Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про Прикордонні війська України» попереджають злочини, пов'язані з порушеннями режиму державного кордону країни.

10. Державна податкова служба України. Згідно з Законом Ук­раїни від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Ук­раїні» попереджувальна діяльність органів державної податкової служби, у складі якої перебувають спеціальні підрозділи з бороть би з податковими правопорушеннями і податкова міліція, пов'яза­на з головними її завданнями, що передбачені законодавством про податкову службу.

11. Органи і установи виконання покарань. На підставі Поло­ження «Про Державний департамент України з питань виконання покарань», затвердженого Указом Президента України від 31 лип­ня 1998 p., департамент реалізує державну політику у сфері вико­нання покарань, призначених судом

12. Органи державного контролю. Слід відмітити особливу роль у спеціально-кримінологічному попередженні численних держав­них контрольних органів: державної контрольно-ревізійної служ­би, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольно­го комітету, Фонду державного майна України та інших органів, які здійснюють правозастосовно-охоронні функції.

13. Судові органи. Основні напрями попереджувальної роботи суду можна визначити так: а) виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виховно-профілактична функція; в) підвищення попереджувальної активності громадян.

14. Органи юстиції. Міністерство юстиції України є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забез­печенні реалізації державної правової політики, правової експерти­зи проектів нормативних актів, державної реєстрації та системати­зації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи з адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського союзу, захис­ту прав і свобод людини, розвитку правової інформатизації, форму­ванні у громадян правового світогляду тощо.

15. Адвокатура. У правовій державі невід'ємною складовою частиною системи захисту особи, її конституційних прав і свобод є адвокатура. Органи адвокатури у межах своїх професійних зав­дань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо попередження злочинності

16. Певна робота з профілактики правопорушень і злочинів ви­ конується юрисконсультами. Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності у господарській та управлінській діяльності; беруть участь у нормативному, методичному та інформа­ ційному забезпеченні попередження злочинів у трудових колекти­ вах, установах, галузях народного господарства; беруть участь у розробці локальних заходів попередження злочинів; ведуть право­ ву пропаганду; сприяють попереджувальній діяльності громадських організацій за місцем роботи та ін.

17. Органи державного і господарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. У попередженні злочинності актив­ ну участь беруть органи державного і господарського управлін­ ня, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшу­ кові установи, які, діючи у межах єдиної системи попередження правопорушень, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію на рівні як загального, так і спеціально-кримінологічного попередження

18. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а та­кож їх посадових осіб.

19. Сім'я, громадські і релігійні організації. Сім'я, деякі гро­мадські організації і об'єднання громадян, тобто профспілки, доб­ровільні громадські формування для захисту порядку, ради про­філактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі куріні, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також належать до суб'єктів попередження злочинності.

20. Громадяни. У літературі не завжди окремі громадяни розгля­ даються як суб'єкти попередження злочинності, хоча й Конституція України, й інші законодавчі акти (кримінальне, кримінально-про- цесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обо­в'язок і правомірність дій фомадян при захисті інтересів держави, законних інтересів та прав громадян від злочинних посягань.