31. Кримінологічна характеристика злочинності.

Поняття про будь-яке явище являє собою сукупність його від­мітних ознак і зримих властивостей. Всі разом вони найбільш повно характеризують дане явище і відрізняють його від інших — схожих явищ. Поняття про будь-яке явище одержує свою закінчену форму внаслідок його чіткого наукового визначення. Останнє включає в себе не всі відмітні ознаки і властивості, а лише найбільш загальні і разом з тим істотні.

Аналізуючи злочинність, її необхідно обмежувати й у часі, при­в'язувати до певного відрізка, періоду (рік, п'ятиріччя, 10, 15, 25 років і далі) в розвитку держави або окремих її регіонів, територій. Вона, отже, має і часову поширеність.

Враховуючи короткий аналіз перелічених вище ознак злочин­ності, сформулюємо її визначення. Злочинність — це відносно ма­сове, історично мінливе соціальне явище, яке має певну терито­ріальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних закономірностях систему одиничних суспільно не­безпечних діянь, заборонених кримінальним законом. Таке виз­начення містить найбільш загальні істотні ознаки злочинності; дає досить повне уявлення про неї; розкриває її природу, походження і зміст; дозволяє відрізнити її від суміжних соціальних явищ.

32. Кількісні показники злочинності.

33. Якісні показники злочинності.

Всебічне вивчення і аналіз злочинності передбачають її постійне вимірювання в масштабах усієї країни і в межах окремих регіонів. Ця робота має поточний і перспективний характер, що дає мож­ливість зобразити не тільки існуючу злочинність, її минулий стан, а й є передумовою для її прогнозування.

Первинна, початкова інформація про обсяг, характеристику і внутрішній зміст злочинності черпається із даних офіційної кри­мінально-правової статистики і у деяких випадках із результатів ви­біркових досліджень, заснованих на загальних положеннях загаль­ної статистики. Отже, кількісно-якісне вимірювання злочинності проводиться шляхом виявлення таких основних статистичних по­казників, як: рівень злочинності, коефіцієнти злочинності, струк­тура злочинності, динаміка злочинності. При поглиблених кримі­нологічних дослідженнях застосовуються додаткові показники: «ціна» злочинності, латентність злочинності та ін.

Розглянемо кожний з названих показників окремо.

Рівень злочинності — це загальна кількість вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її ок­ремому регіоні (області, районі, місті). Даний показник характери­зує злочинність з кількісного боку, визначає її міру, розмір. Він ви­ражається в абсолютних цифрах. На відміну від відносних величин абсолютні величини свідчать про фактичні розміри, обсяги тих чи інших соціальних явищ (у нашому разі злочинів), що аналізують­ся в певних умовах місця і часу. Вони встановлюються внаслідок зведення їх воєдино, шляхом підсумовування первинного матеріа­лу. Рівень злочинності — це її просторово-часова властивість.

У кримінологічній літературі рівень злочинності іноді назива­ють станом злочинності. Видається, що цей термін для її кількісної характеристики не повинен застосовуватися, адже з точки зору за­гальної теорії статистики під станом будь-якого явища розумієть­ся не тільки його міра, число, кількість, а й якість цього явища. Така й етимологія слова стан: «Стан — це становище, в якому хто-не-будь, що-небудь перебуває»; «перебувати — мати своїм змістом що-небудь, становити сутність чого-небудь, містити в собі складові ча­стини і складатися з них». Тому для характеристики абсолютних кількісних показників злочинності слід застосовувати термін «рівень», а не «стан». Останній при її статистичній характеристиці має інше значення, про що говоритиметься далі.

Ще раз підкреслимо, що при визначенні рівня злочинності бе­руться два об'єкти обліку: а) кількість злочинів; б) кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об'єктів, узятий ок­ремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і непов­но, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами при наявності співучасті; один злочинець може вчинити і один злочин, і декілька злочинів при сукупності. Залежно від обсягу обліку злочинності, відрізка часу вчинення злочинів і територіальних масштабів, на яких вони мали місце, вста­новлюється або рівень злочинності взагалі, або рівень її окремих видів (груп); за поточний рік або за декілька попередніх років; в масштабі району, міста, області чи країни.

Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки в дані про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або до обвинувачених застосовані за­ходи адміністративної відповідальності, або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи. Рівень злочинності, таким чином, ширше за рівень судимості. Дані про судимості мають більшу достовірність, але неповно відображають розмір, міру злочинності.

Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кіль­кості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення краї­ни або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумов­лену кількість населення — на 100 тис, 10 тис, 1 тис. осіб. У ста­тистиці цей показник називається ще індексом і розглядається як відносна величина, що відображає рівень певного соціального яви­ща залежно від заданих параметрів (обставин).

Оцінка злочинності у відносних величинах дозволяє порівню­вати між собою її рівні в двох чи більше різних регіонах або в од­ному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу (за 10-15 і більше років). Якщо користуватися при цьому тільки аб­солютними цифрами, які характеризують розмір злочинності в них, то ми одержимо непорівньовані, необ'єктивні, спотворені уявлення про неї в регіонах, які порівнюються. Загальновідомо, що двох однакових регіонів (адміністративно-територіальних підрозділів) за кількістю і структурою населення не буває, не за­лишаються в них стабільними ці дані і після закінчення певного часу. Природний приріст або зменшення населення, його міграція, зміни в адміністративно-територіальному поділі — все це позна­чається на чисельності народонаселення та його структурі в різних місцевостях країни. При такому становищі кількісна характерис­тика злочинності повинна визначатися і за допомогою її абсолют­них показників (рівнів), а також із застосуванням відносних вели­чин (коефіцієнтів).

При розрахунках коефіцієнтів (індексів) злочинності для повно­ти кримінологічної картини бажано враховувати не все населення регіону, а лише ту частину, яка досягла віку кримінальної відповідаль­ності (14-16 років). Але з метою практичної зручності, уникаючи вичленування з достатньою точністю контингенту населення, яке не досягло віку кримінальної відповідальності, коефіцієнти злочинності обчислюють до всього населення. Висловлюються рекомендації, що іноді при таких розрахунках треба брати до уваги тільки «активну частину» населення, тобто виключати з числа населення малолітніх і людей похилого віку, оскільки на їх частку приходиться дуже не­значна частина злочинних діянь, що вчиняються.

Розрізняють два види коефіцієнтів злочинності: коефіцієнт інтен­сивності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. При визначенні відношення кількості злочинів до заздалегідь обумовленої кількості населення регіону виводиться (встановлюється) коефіцієнт інтенсивності злочинних проявів, який дозволяє судити про те, як зло­чинність впливає на населення даного регіону. Відношення ж числа осіб, які вчинили злочини, до заздалегідь обумовленої чисельності населення свідчить про злочинну активність цих осіб. Знання цього другого коефіцієнта дає можливість судити про антисоціальну спря­мованість поведінки певного контингенту в даній місцевості.

Коефіцієнт інтенсивності злочинності визначається за форму­лою

де К _з—кількість злочинів; Ч — чисельність населення регіо­ну; ЗОЧН — заздалегідь обумовлена чисельність населення, з роз­рахунку на яку визначається коефіцієнт.

Коефіцієнт злочинної активності населення може бути виведе­ний за формулою

де К —кількість злочинців; Ч —чисельність населення рег­іону; ЗОЧН — заздалегідь обумовлена чисельність населення, з роз­рахунку на яку визначається коефіцієнт.

Слід зазначити, що ці коефіцієнти можуть бути обчислені по відно­шенню як до злочинності взагалі, так і до окремих видів (груп) злочинів.

Структура злочинності означає відношення окремого виду або групи злочинів до всієї маси злочинності в тому чи іншому регіоні за конкретний період. Вона визначає частку (питому вагу) виділених за певними підставами різних категорій злочинності. Завдяки цьому показнику виявляються будова злочинності, її внутрішній склад.

Кожне соціальне явище, включаючи й злочинність, складаєть­ся із низки частин (елементів), що знаходяться у співвідношенні один з одним. Функціональне призначення поняття структури по­лягає в тому, щоб відобразити стійку впорядкованість такого спів­відношення в даних умовах.

При визначенні структури злочинності вся злочинність (3) береть­ся за 100%, вид (група) злочинів (В ₍), що цікавить нас, приймається за ікс (X). Звідси шуканий показник виводиться за формулою

Він виражається у відсотках і характеризує злочинність з якіс­ного боку.

Структура злочинності може бути побудована за соціально-де­мографічними, кримінально-правовими і кримінологічними групо­ваними підставами. Скільки та які такі підстави слід враховувати, вирішує дослідник. Важливо, щоб вони були об'єктивними і відпо­відали реальній дійсності, а також максимально сприяли вирішен­ню завдання, що стоїть перед дослідником.

Серед соціально-демографічних ознак, які становлять інтерес при визначенні структури злочинності, насамперед необхідно назвати такі ознаки особи злочинців, як стать, вік, освіта, сімейний стан, рід за­нять, види населених пунктів, де вони постійно проживають, ступінь пристрасті до спиртного, наркотиків тощо. За їх допомогою видається за можливе встановити питому вагу чоловічої і жіночої злочинності; частки злочинів, учинених особами різних вікових груп (неповноліт­німи, особами молодого віку, 30-40-літніми); відсоток злочинів, учи­нених неодруженими, сімейними; алкоголіками, наркоманами; жите­лями сільської місцевості, городянами та ін.

Кримінально-правові груповані ознаки — це співвідношення злочинів за об'єктом злочинного посягання, ступенем їх суспільної небезпечності, формами вини і мотивами злочинної діяльності; питома вага групової і рецидивної злочинності; частка найбільш поширених злочинів та ін. Структура злочинності можлива і за такими кримінологічними групованими ознаками: за різними галузями господарської діяль­ності, де вчинені злочини; характером міжособистісних стосунків (у сфері службових, сімейних, побутових відносин); окремими ре­гіонами країни (таким шляхом ми визначаємо так звану «геогра­фію» злочинності); домінуючою антисоціальною мотиваційною спрямованістю особи злочинців (насильницькі, корисливі злочини); місцем і часом вчинення злочинів; характером взаємостосунків винних і потерпілих і т.д.

Чим більша кількість групованих підстав застосовується при побудові структури злочинності, тим більш глибокий досягається її аналіз, більш повний її свого роду склад.

Само собою зрозуміло, що показниками структури злочинності не можна користуватися у відриві від абсолютних показників і ко­ефіцієнтів злочинності, інакше її характеристика буде не зовсім наочною.

Динаміка злочинності — показник, який відображає її рух у часі. Оскільки злочинність зазнає безперервних змін, остільки дос­лідникам (практикам і вченим) необхідно знати не тільки рівень і структуру злочинності на конкретну дату, а й рух названих показ­ників протягом певного часу. Досягається це шляхом встановлен­ня відношення рівня і структури злочинності теперішнього часу або іншого періоду до її рівнів і структури за попередні періоди. Тому даний показник є комплексним. Він характеризує злочинність з кількісного і якісного боків.

Залежно від завдань дослідження динаміка злочинності розра­ховується за станом за рік, п'ятирічку, десятиріччя і більш тривалі строки. Слід відмітити, що визначення динаміки злочинності в ме­жах кварталу, півроку, одного-двох років не є показовим; її науко­ва достовірність надто низька. Вона має поточний характер, слугує практичним оперативно-організаційним цілям. При такому підході не усувається вплив на стан злочинності випадкових факторів.

При аналізі ж динамічних рядів злочинності за тривалі про­міжки часу розкриваються закономірності і тенденції її розвитку. Висновки такого аналізу використовуються при кримінологічному прогнозуванні і плануванні боротьби зі злочинністю.

Значний інтерес становить аналіз динамічних рядів, які стосу­ються окремих елементів злочинності — тих чи інших видів (груп) злочинів залежно від об'єкта посягання, ступеня їх суспільної небезпечності, а також поширеності і т.д. Подібний аналіз дозволяє визначати, за рахунок яких категорій злочинів відбувається зростан­ня або зниження злочинності взагалі. Завдяки цьому можна визна­чити темпи приросту або зниження злочинності взагалі. Вони ви­ражаються у відсотках і показують, на скільки відсотків збільши­лася або зменшилася кількість певних зареєстрованих злочинів. Якщо кількість злочинів зменшилася, то перед вказівкою відсотка зниження ставиться знак «-».

Динамічні ряди виявляються як взагалі по країні, так і по її ок­ремих регіонах.

На динаміку злочинності впливає низка соціальних і правових факторів, а саме:

• зміна соціально-економічних умов життя суспільства;

• стан і характер тих соціальних явищ і процесів, які детермі­нують злочинність;

• демографічна ситуація, що складається в країні і окремих її регіонах (зростання народжуваності і смертності населення, зміна його вікової структури, активізація міграції громадян з інших місць, наприклад, під впливом інтенсивного промислового засвоєння ре­гіону і т.д.);

• зміни кримінального законодавства (криміналізація — введен­ня в КК нових складів злочинів або декриміналізація — скасуван­ня складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій);

• стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосов-ної діяльності (підвищення і зниження активності органів кримі­нальної юстиції, помилки і коливання в застосуванні правових норм, недосконалість реєстрації злочинів і т.д).

У зв'язку з цим вивчення і аналіз динаміки злочинності повинні проводиться з урахуванням перелічених соціальних і правових фак­торів, інакше неминучі помилки в оцінці тенденцій її розвитку.

Для обчислення показника динаміки злочинності застосовують­ся різні способи, прийоми: базисний, ланцюговий і укрупнення періодів (інтервалів).

Базисний спосіб полягає в тому, що дані за який-небудь почат­ковий період приймаються за 100 %. Показники подальших пері­одів у відсотках визначаються щодо цієї постійної (нерухомої) бази.

Ланцюговий спосіб полягає в тому, що кожний показник по­рівнюється не з однією постійною величиною, а зі своєю поперед­ньою, тобто за базу (100 %) приймається цифра попереднього пе ріоду При цьому показники динаміки злочинності утворюють як би їх ланцюг.

Для виявлення більш глибоких закономірностей злочинності удаються до так званого укрупнення періодів (інтервалів) — підсу­мовування даних за більш тривалі відрізки часу, які потім порівню­ються між собою. Динаміка, отже, будується не за роками, а за ук­рупненими періодами, які містять відомості про злочинність, на­приклад, за три, п'ять років у кожному. Завдяки цьому коливання показників злочинності за короткі відрізки часу, які затемнюють властиву їй закономірність, усуваються, і дана закономірність стає помітнішою, виступає більш виразно.

«Ціна» злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямо­го і непрямого збитку, який заподіює злочинність суспільству. Пря­мий збиток майнового (матеріального) характеру обчислюється в грошовому виразі. Збиток, заподіяний, наприклад, насильницьки­ми злочинами, включає в себе кількість летальних наслідків, на­стання інвалідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листа­ми, додаткові витрати на їх лікування. До непрямого збитку від зло­чинності належать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вартісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім'ї, зниження продуктивності праці, додаткове навантаження на інститути соціалізації і ресоціалізації тощо).

Наукова і практична значущість показника, що розглядається, не викликає сумнівів. Суспільству і державі необхідно знати, яку частину національного продукту прямо чи непрямо поглинає зло­чинність. Однак, на жаль, методики вимірювання реальної ціни злочинності поки що розроблені недостатньо. Але ця обставина вже зараз не виключає необхідності і можливості оцінки деяких пара­метрів збитків, які заподіюються злочинністю.