Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГОС Оп Мен-нт.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
233.98 Кб
Скачать

14. Поняття, структура та тривалість операційного циклу підприємства

О сновою формування виробничого плану і бюджету є стадії виробничого циклу.

Рис. 8.1. Стадії виробничого циклу.

Рис. 8.2. Основні складові виробничого плану.

16. Стратегічне, тактичне та оперативне планування операцій

Стратегічні рішення.

1. Стратегія товару визначає процес його виготовлення. Рішення пов’язані, з виробничими витратами і якістю товару. Рішення встановлюють нижню межу витрат та верхню межу якості.

2. Стратегія процесу – можливості процесу, котрі доступні для виробництва товару. Рішення по процесу прив’язують менеджмент до основних підходів стосовно технології, ресурсів, обслуговування.

3. Стратегія вибору місця знаходження. Рішення по місцезнаходженню підприємства можуть як покращити, так і погіршити бізнес.

4. Стратегія розміщення. Рішення по розташуванню потужностей, персоналу, складів і т. д. Будуть залежати від стратегії розміщення.

5. Стратегія людських ресурсів. Людські ресурси — основна та одна з дорогих частин будь-якого проекту, тому рішення, що приймаються в цій області, забезпечують успіх проекту.

6. Поставки та стратегія. Визначення того, що повинно бути зроблено, що необхідно закупити, доставка, ціна, ефективність постачання, принцип “точно вчасно”.

Тактичні рішення операційного менеджменту

1. Тактика управління запасами. Рішення по запасах повинні бути оптимальними для економії затрат на зберігання.

2. Тактика складання розкладів. Ефективність розкладів роботи та руху матеріальних ресурсів – основа своєчасного здійснення проекту.

3. Тактика по якості. Рішення повинні забезпечувати потрібну якість продукції

4. Тактика надійності та ремонту. Рішення повинні відповідати потрібному рівню надійності і ремонту обладнання.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів — окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням. Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчирізацїї.

У системі оперативного керування виділяють кілька фаз:

планування

облік

контроль

аналіз

регулювання

диспетчеризація

У процесі оперативного планування треба розв’язувати такі основні завдання:

● забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за рівномірної роботи всіх підрозділів підприємства;

● установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

● максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).

18. Управління матеріально-технічним забезпеченням

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це процес постачання на склади підприємства чи відразу на робочі місця, відповідно до виробничих планів, необхідних матеріально-технічних ресурсів.

Від МТЗ залежать своєчасність, ритмічність, якість та ефективність операційної діяльності.

Основна задача МТЗ – своєчасне, безперебійне та комплектне забезпечення виробництва усіма необхідними матеріальними ресурсами.

Розрізняют дві основні форми організації МТЗ – транзитну та складську.

При транзитній формі постачання сировина або ресурси надходять на підприємство від добувних, збагачуючих або виробляючих підприємств. Таке постачання доцільне, якщо підприємство потребує сировини на певний проміжок часу у кількості, що дорівнює або більше транзитної норми.

Складська форма постачання передбачає, що необхідна кількість ресурсів надходить із баз або складів постачально-збутових організацій. Доцільна при постачанні матеріалів, що використовуються у невеликих кількостях.

Управління МТЗ включає комплекс робіт:

- визначення потреби в ресурсах та розрахунок кількості замовлень,

- знаходження методів, форм та джерел постачань ресурсів,

- вибір постачальників ресурсів,

- погодження цін,

- укладання договорів,

- організація постачання,

- організація контролю якості,

- зберігання та використання ресурсів.

Основні форми забезпечення ресурсами - це: закупка однією партією, регулярні закупки дрібними партіями, щоденні (щомісячні) закупки, отримання товару в міру необхідності.

Підрозділ, що відповідає за закупки ресурсів, веде відповідну документацію: картотеку пропозицій постачальників та заявок на придбання, оформлення заявок, реєструє рахунки, договори тощо.

Організація поставок здійснюється на основі стандартного бланку «Замовлення на поставку», у якому міститься: назва документа, порядковий номер, назву і адресу покупця, відповідальність і санкції за невиконання замовлення, дату, назву і адресу постачальника, строки поставки, кількість товарів, адресу поставки, ціна, банківські реквізити.

Придбані товари поступають в складську службу підприємства. Тут здійснюється суцільний або вибірковий контроль якості ресурсів

Служба постачання відповідає за своєчасну підготовку матеріальних ресурсів до виробничого споживання, для чого виконують роботи по розпакуванню, комплектуванню, що узгоджуються із технологічною службою підприємства.

Крім того, постійно здійснюється контроль економного витрачання ресурсів у цехах, для чого проводять ревізії матеріального обліку.

Промислові підприємства не тільки виробляють продукцію, а й забезпечують комерційну діяльність щодо її збуту. В умовах ринкової економіки значення цієї функції збільшується.