10. Системи масового виробництва.

Для масового виробництва характерним є те, що при обмеженій номенклатурі продукції її виготовлення ведеться постійно, цехи і дільниці організуються переважно за предметною і, у меншій мірі, за технологічною ознакою, устаткування переважно спеціалізоване або спеціальне, розташоване в технологічній послідовності, завантаженість цього устаткування постійна, кадри мають порівняно вузьку спеціалізацію.

Робочі місця масового виробництва спеціалізовані, як правило, на виконанні однієї постійно повторюваної операції. Коефіцієнт закріплення операцій у цьому випадку дорівнює одиниці.

Масове виробництво, як правило, є потоковим і може бути трьох видів:

• безперервно-потокове автоматизоване виробництво;

• безперервно-потокове неавтоматизоване виробництво;

• прямоточне виробництво.

У масовому безперервно-потоковому автоматизованому виробництві технологічний процес здійснюється за допомогою системи машин-автоматів, що об'єднуються в потоково-автоматичні лінії.

У масовому і безперервно-потоковому неавтоматизованому виробництві завантаження кожного робочого місця однією постійно повторюваною операцією поєднується з безперервним рухом виробів. Робочі місця розміщуються відповідно до принципу потоковості в порядку, що відповідає послідовності операцій технологічного процесу.

У масовому прямоточному виробництві кожне робоче місце також завантажене тільки однією операцією, але безперервність руху відсутня. Робочі місця також розташовуються у послідовності, що відповідає порядку технологічної операції.

Підприємства масового виробництва відрізняються масовістю виробничих процесів, масовістю технологічних процесів і масовістю випуску продукції.

Для масового виробництва характерні обмежена номенклатура продукції і масштабність її вироблення (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Використовується спеціальне устаткування, інструмент і технологічне оснащення. Широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, автоматичні лінії. Технологічний процес розробляється докладно на кожну операцію з зазначенням інструменту, режимів роботи устаткування, норм затрат часу, матеріалів. Робітники виконують обмежене коло операцій і мають вузьку спеціалізацію, що зумовлює коефіцієнт закріплення операцій, який дорівнює К_зо = 1. Устаткування розташовується за ходом технологічного процесу, застосовується паралельний метод сполучення операцій, що веде до значного скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення незавершеного виробництва, підвищення продуктивності праці та зниження витрат на виготовлення продукції.

12. Поняття операційної діяльності підприємства

Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентноспроможності.

Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, яка не є інвестиційною та фінансовою. Грошові потоки від операційної діяльності підприємства (зараз та надалі маємо на увазі підприємство – не фінансову та не інвестиційну установу) включають:

Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансового аналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати - об'єм - прибуток).

Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів реалізації продукції.

Основною задачею аналізу CVP є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?

Яким чином мобілізувати ці кошти?

До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?

Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?

Чи робити більш того чи іншого продукту?

Як відібється на прибутку зміна об'єму реалізації?