2.Завершеність

• Правильно спланований сад створює на обмеженому просторі відчуття завершеності, усамітненості і безтурботності, коли виникає відчуття, що тут нема чого додати і в той же час немає нічого зайвого або надмірного. Китайські майстри садового мистецтва створювали сади, які досягали принципу «відносності великого і малого» і «все в одному, і один у всьому», що викладені в даосизмі.

• Значущий твір мистецтва зберігає свою завершеність навіть при його пошкодженні. Шведський дослідник Освальд Сирен, знавець мистецтва Китаю, дослідивши безліч китайських садів, занедбаних в тому числі, писав: "Все, що найбільш міцно укріпилося в моїх спогадах, це не формальні елементи саду, а створене в цілому відчуття, сама атмосфера і емоційна насиченість, незважаючи на руйнування, що спіткали сад..»

• Будь-якмй твір мистецтва має баланс між основною ідеєю і деталями. Надмірна увага до деталей призводить до перебільшення і порушення балансу, а сам твір обтяжується і перевантажується.

3. Мініатюризація

По мірі того, як ідея створення садів ставала все більш і більш популярною серед міського населення розміри цих садів ставали все меншими через брак вільних земель. Зменшення розмірів садів призвело до значних змін в галузі ландшафтного дизайну в Китаї. Багато садівники змушені були вступати в протиборство з розмірами пропонованого їм для роботи простору, і це було обмеження, яке їм доводилося майстерно долати. З одного боку, зменшення площі садів було вимушеною мірою, з іншого - Мініатюризація мала й інші, принципові причини: вона була запозичена з даосизму і буддизму. Стиснення і Мініатюризація були постійними темами як в образотворчому мистецтві, так і в садовому дизайні. Привабливість цих тем пояснюється можливістю осягнути ідею мікрокосмосу в мистецтві та єдності з самою Природою. Співвідношення великого і малого відбивається у зміні відчуттів.

Іншим напрямом в мінітюаризації є бонсай – на китайській пеньцзін (盆景, penjing) - що дослівно можна перекласти, як «краєвид на тарілці» або «квітковий горщик з штучним пейзажем в мініатюрі». Мистецтво «пейзажу на полумиску» є прикладом концепції побудови саду взагалі. Можна сказати, що якщо пеньцзін є копією оригінального дерева або групи дерев, то китайський сад є копією оригінального ландшафту, з його горами, річковими потоками, лісами, тільки в мініатюрі.

Садовий бонсай можна виростити з наступних видів рослин: клен, гранат, айва, ялівець твердий, в'яз, модрина, кипарис, оливкове дерево, мирт, сосна, хризантема. Бонсай завжди був об'єктом відволікання від земного буття.

Традиційно вхідними воротами в інший світ вважалася в Китаї поверхня води. Входом в іншу реальність були також ворота або галереї, що часто використовувалися в садовому дизайні. Ефект переходу досягався і шляхом мініатюризації, яка мала три форми. Перша з них - Мініатюризація через діаграми, або малюнки. Обмежені вузьким світом своїх осель, люди все-таки мають доступ до зовнішнього світу у всіх його проявах. Чи захочуть вони надати перевагу мандрам та подорожі над спокійним життям у своєму домі? Немає необхідності залишати свої притулки - достатньо всього лише намалювати на підлозі ті місця, які вони хотіли б відвідати. Другою формою була Мініатюризація простору - сад дозволяє здійснити містичну подорож. Третім шляхом була Мініатюризація самої людини. 4. Виявлення та приховування - подив і несподіванка. Таємниці і викриття завжди присутні в нашому житті. Ці поняття притаманні також мистецтву, релігії, філософії, торгівлі та бізнесу. Цікавість, здивування, несподіванка і побожний страх перед невідомим використовуються для мотивації.

У ландшафтному дизайні це означає, що сад не повинен відкривати свої таємниці з порога, тому для приховування саду від поглядів відвідувачів при вході будувалися підвищення або навіть стіни, що допомагали приховати сад і зберегти його загадку для подальшого, крок за кроком, знайомства з ним . Такий шлях повинен був привести відвідувачів в приховані куточки саду. Садові стіни служили пристосуванням для створення просторової головоломки та психологічного передчуття. З їхньою допомогою створювалося відчуття того, що в середині реальності завжди знаходиться ілюзія. Сади будувалися так, що в гостей виникала впевненість у тому, що вся картина одночасно постає їх погляду, як раптом новий поворот стежки – і відкривався зовсім несподіваний образ. Протистояння краси і містики - будь то незвичайні птахи, екзотичні рослини, незвичайні камені - тривожать уяву і будять цікавість.

Здивування і цікавість досягалися також:

- асиметрією

-відсутністю прямих ліній

- несподіваними змінами перспектив. При неможливості оцінити справжні розміри саду у відвідувача виникало відчуття необмеженого простору і нескінченного числа незвіданих ще місць, що споукає приходити в сад знову і знову. У європейських садах 16-17 століть такий ефект досягався шляхом застосування «пута», на перший погляд безладного дизайну. Цей дизайн в своїй основі використовував ту ж геометричну правильність, але представлену в формі багатьох лабіринтів.

Приклад: 1600 рр. - сад Ван Тінгна (власник) був неподалік від Сучжоу з найдовшою довжиною доріжок. Він призначений не для перегляду всього відразу, а для повільної прогулянки з відкриттям нової сцени на кожному повороті.

"Ван побудував особняк, з великою кількістю дорогоцінних терас і складних галерей, екзотичні квіти і знамениті скелі. Він вирив озера більше ста акрів…" (0,4 га Х 100=40 га)

Сади Китаю завжди мали власну назву, як будь-який інший твір мистецтва. У великих садах, розбитих на кілька частин, кожна така частина мала назву. Після того, як сад був створений, в ньому збиралися гості, родичі, друзі і спільно, після ретельного обдумування вибирали назву. Перебираючи різні назви, вони завжди мали на увазі загальну концепцію дизайнера саду, літературні, філософські і художні традиції.

Типи садів Умовно розрізняють 6 типів китайських садів:

• імператорські сади і парки, розташовані на півночі Китаю, в передмісті Пекіна,

• сади при імператорських гробницях,

• храмові сади,

• сади природних пейзажів,

• сади вчених (створені для прогулянок учених і філософів, і покликані «налаштовувати їх думки на спокійний і піднесений лад»).

• домашні сади (невеликі садки біля приватних будинків, оточені суцільною стіною з каменю або бамбука).

• П роте, не входячи в деталі, все різноманіття китайських садів можна звести до двох основних типів: імператорські та приватні.   Імператорські сади створювалися штучно: насипали величезні пагорби, влаштовувалися водойми, пов'язані між собою протоками з перекинутими через них містками, висаджували цілі гаї дерев. Одним з кращих зразків таких садів є збережений парк «Іхеюань» (Парк Безтурботного відпочинку) в 12 км від Пекіна. Загальна площа парку становить 330 га, з яких 264 припадає на озеро Куньмінху з островами та дамбою. Це гігантське озеро створене штучно і є композиційним центром всього палацово-паркового ансамблю. Літній палац імператора з численними павільйонами розташовується на горі Ваньшоуань. Північний схил гори зайнятий лісом, а у її підніжжя протікає струмок, береги якого відтворюють природні пейзажі південно-китайських провінцій.

На відміну від імператорських, приватні сади, настільки характерні для півдня Китаю, як правило, не вирізнялися великими розмірами. Зазвичай їх прагнули «вписати» в існуючий ландшафт, лише підкреслюючи гідності природного рельєфу, але не змінюючи його кардинально. Такими садами славиться район міста Сучжоу поблизу Шанхая. В садах Сучжоу (зараз їх налічується близько 60, деякі з них існують з 16 століття) немає офіційних парадних імператорських парків. Сади тут створювалися для відпочинку, роздумів, інтелектуальних бесід. Для них характерні невеликі озера з високими аркоподібними містками, павільйони з черепичним дахом у вигляді пагод, композиції з природного каменю. Сад був продовженням житлових покоїв і відділений від навколишнього світу загорожею, втілював особливий світ тиші і спокою, схиляв до зосередженості.

Цзіншань (景山) - з китайської мови можна перекласти як Гора видів або Видатна гора - розташована в центрі нинішнього Пекіна. Цзіншань є важливим компонентом Імператорського палацу, як імператорський сад з майже тисячолітньою історією. За переказами це штучно створена гора X – ХІІ ст.. Відносна висота Цзіншаня 45,7 м над рівнем моря. Це найвища точка в центрі міста, з якої відкривається панорамний вигляд на Старе місто. Комплекс Цзіншаня мінявся протягом правлінь династій Ляо, Цзин, Юань, Мін і Цин, а садовий стиль залишився без особливих змін.

За емоційним впливом на людину виділяють: сади,що сміються, загрозливі сади і ідилічні. В загрозливому - головну роль грали нависаючі скелі, вигадливі дерева, які ніби то зламані бурею. У ідилічному саді обов'язково повинна бути велика водойма з островом, на якому містилася альтанка або рибальський будиночок.

ВИСНОВКИ:

1. Принцип «екранування», який дозволяв розбивати краєвид саду на безліч самостійних видів так, щоб «за межами виду був ще один вид». У ролі екрану могли виступати каміння, архітектурні споруди, рослини. Також, екрани у вигляді кам'яних плит ставилися перед входом в будинок, а у вигляді ширм - в інтер'єрі будинку. Вони направляли рух енергії «ци» в оптимальну, з точки зору творця саду, сторону. І служили, за повір'ями, захисною перепоною від злих духів. 2. Принцип «багатопрограмності». Композиція саду формувалася таким чином, що до видовим точок, з яких милуються садом, ведуть різні шляхи. Гість сам визначає, якими стежками і містком пройти. Якщо відвідувач при вході в сад правильно вловлював настрій і «частоту звучання ци», то сад, «проводив» його найбільш оптимальним шляхом. Саме в цьому виявлялося таке єднання з природою, здатне збагатити людини і дати йому можливість «побачити» невидиме. 3. Китайські сади звертаються безпосередньо до емоцій і присвячують себе виключно почуттям і відчуттям.

Рішення Китайського саду вважалося інтелектуальною задачею і цій задачі-загадці присвячувалося все життя, рішення саду завжди вдосконалюється, і завжди було незавершеним.

7