- •1. Вихідні дані на проектування
- •2. Проектування та розрахунок сталевого настилу
- •3. Підбір перерізу прокатної балки настилу.
- •4. Проектування та розрахунок головної балки
- •4.1. Статичний розрахунок
- •4.2. Підбір перерізу балки
- •4.3. Зміна перерізу
- •4.4. Перевірка загальної стійкості балки
- •4.5. Розрахунок місцевої стійкості стінки
- •4.6. Розрахунок з’єднання поясів із стінкою
- •4.7. Розрахунок опорного ребра
- •5. Проектування та розрахунок колони суцільного перерізу
- •5.1. Підбір перерізу колони
- •5.2. Розрахунок бази колони
- •5.3. Розрахунок оголовка колони
4.4. Перевірка загальної стійкості балки
Визначаємо найбільші значення відношення довжини ділянки балки між зв’язками до ширини стиснутого поясу :
,
тут
-відстань між осями поясних листів.
На ділянці зменшеного перерізу, де це відношення дорівнює:
.
Якщо відстань між зв’язками (між балками настилу) становить , то фактично маємо
.
2. На ділянці, де знаходимо граничне відношення:
Фактичне відношення буде
Висновок: загальна стійкість балки забезпечена на всіх її ділянках між балками настилу.
4.5. Розрахунок місцевої стійкості стінки
Оскільки умовна гнучкість стінки у нашому прикладі становить:
,
то стінку балки необхідно підкріпити основними поперечними ребрами жорсткості з максимальним кроком . При цьому, поздовжні ребра жорсткості не потрібні, бо .
З конструктивних міркувань крок поперечних ребер жорсткості вздовж стінки приймаємо , тобто розміщуємо їх не під кожною балкою настилу, а через одну (рис. 4.5).
Місцеві напруження в стінці від опорної реакції балки настилу, що не має під собою поперечних ребер, обчислюємо за формулою:
,
тут
- опорна реакція балки настилу;
- товщина стінки головної балки;
,
b - ширина полиці балки настилу (рис. 4.4);
- товщина полиці головної балки.
ребер жорсткості; б - епюра згинаючих моментів і
перерізуючих сил.
Якщо та , необхідна перевірка місцевої стійкості в усіх відсіках стінки. Обмежимось перевіркою стійкості лише у відсіку, де змінюється переріз та одночасно діють і . Це другий відсік від опори (рис. 5.1).
Оскільки відсік має розміри , то середні значення і слід обчислити для більш напруженої ділянки довжиною . У нашому випадку перевірку місцевої стійкості належить виконати у двох перерізах:
1-1, на відстані від опори, де прикладена зосереджена сила і ;
2-2, на відстані від другого поперечного ребра, де (середина більш напруженої розрахункової ділянки відсіку стінки між поперечними ребрами). Відстань перерізу 2-2 від опори становить (рис. 4.5).
В перерізі 1-1 розрахункові зусилля будуть:
Нормальні стискаючі напруження в стінці на рівні її з’єднання із стиснутим поясом обчислюємо за формулою:
.
Середні дотичні напруження - за формулою:
.
Знаходимо і коефіцієнт за формулою:
.
За [1, табл.24], якщо і , граничне значення становить 0,618. В нашому випадку .
Згідно з вказівками [1, п.7.6*, в], якщо і , критичні нормальні напруження обчислюємо за [1, формула (75)]:
,
тут =31,5 - визначаємо за табл.5.1 в залежності від .
Місцеві нормальні критичні напруження за [1, формула (80), та п.7.6*,в]:
,
де
;
- коефіцієнт, який приймається за [1, табл.23] в залежності від
і значення .
Якщо і , маємо
і
.
Критичні дотичні напруження знаходимо за формулою (5.29):
.
Тут, якщо більший бік відcіку і менший :
;
.
Якщо розмір меншого боку відсіку , то
.
Тепер перевіряємо місцеву стійкість стінки другого від опори відсіку в перерізі 1-1 за формулою:
.
Місцева стійкість стінки в перерізі 1-1 забезпечена.
В перерізі 2-2 цього відсіку розрахункові зусилля будуть:
Нормальні стискаючі і середні дотичні напруження:
Локальні напруження .
Критичні нормальні та дотичні напруження такі ж, як і в перерізі 1-1 цього відсіку:
; .
Перевіряємо місцеву стійкість стінки в перерізі 2-2 за формулою:
.
Місцева стійкість стінки другого від опори відсіку забезпечена.
Стійкість стінки в інших відсіках перевіряють аналогічно.
На підставі аналізу результатів обчислень за формулами, коли та , можна зробити висновок, що наявність локальних напружень збільшує результат розрахунку більш ніж на 30%. І цей вплив зростає із збільшенням зосередженого навантаження.
Тому, якщо за результатами обчислень буде встановлено, що стійкість стінки у відсіку не забезпечена, треба зменшити крок поперечних ребер, або встановити їх в місцях дії зосереджених навантажень, щоб .
Найбільш технологічним типом шарнірного сполучення балок є поверхове, коли балка настилу опирається на верхній пояс головної балки. Якщо опорна реакція балки настилу перевищує 10кН, то для недопущення можливого відгину поясу головної балки передбачають в цьому місті поперечне ребро жорсткості або виконують додаткову перевірку міцності поясу балки на можливий його місцевий відгин. Також виконують місцеве підсилення верхнього поясу в місці опирання балки настилу.
В зварних двотаврових балках, які відносяться до конструкцій груп 2...4 за [1, табл.50*], ребра жорсткості проектуються однобічними з листів з розташуванням їх з одного боку балки [1, п.13.28]. Для однобічних ребер ширина такого ребра має бути не менша ніж
.
Якщо застосовують парні симетрично розташовані ребра, ширина кожного ребра повинна бути
.
Товщина ребра в обох випадках становить
.
Балки перекриття віднесено до конструкцій 2-ї групи, для яких ширина однобічного ребра має бути не менша
.
Це трохи перебільшує ширину звісу поясу в зміненому перерізі балки
.
Тому приймаємо двобічні ребра шириною не менше
.
Остаточно проектуємо .
Товщина поперечного ребра
.
Остаточно приймаємо поперечне ребро з листа – 80х6.
Ребра прикріплюють до стінки двобічними зварними швами .
У нас опорна реакція балки настилу, тобто зосереджене навантаження на головну балку, становить . Виконуючи рекомендації [1, п.7.10], остаточно проектуємо двобічні поперечні ребра жорсткості в місцях зосереджених навантажень, тобто розташовуємо їх по довжині балки з кроком . Місцеву стійкість стінки, при цьому, не перевіряємо, тому що при вона була забезпечена.