21.Творчість Жорж Санд і ш.Бронте. Новаторство у змалюванні образу жінки. Метод евристичної бесіди в роботі вчителя.

Шарлотта Бронте(літ. псевдонім — Каррер Белл), (21 квітня 1816 — 31 березня 1855) — англійська письменниця. Шарлотта Бронте (за чоловіком — Ніколлс) — автор знаменитих романів: «Джейн Ейр», «Вільєтт», «Вчитель».

Навесні 1846 року з'явився невеликий томик їхніх(трьох сестер)віршів під псевдонімом Коррер (Шарлотта), Елліс (Емілія) і Актон (Анна) Белл, який залишився непоміченим публікою. Ця невдача не засмутила сестер-письменниць, і вони з тим же захопленням почали писати прозу: Шарлотта написала повість «Учитель», Емілія — «Грозовий перевал», а Анна — «Агнес Грей». Останні дві повісті знайшли собі видавця, a «Учитель» був відкинутий усіма. Попри це, Шарлотта з притаманним їй жаром та пристрастю продовжила свою літературну діяльність. У жовтні 1849 року з'явився її новий роман «Джейн Ейр», що відразу завоював собі рішучий успіх і був перекладений багатьма європейськими мовами.

«Ширлі», другий роман Шарлотти Бронте, був написаний при вельми сумних обставинах життя письменниці; у вересні 1848 року помер її брат. В грудні 1848 року померла Емілія, і в травні 1849 — Анна. Коли після появи другого її роману (1849) псевдонім Шарлотти Бронте було розкрито, перед Шарлоттою відкрилися двері найкращих літературних гуртків Лондона, але для хворобливої і звиклої до самотності дівчини була неприємна загальна увага, і вона більшу частину часу проводила в старому церковному домі в Гаворті. 1853 року з'явився її останній роман «Вільєтт».

У романі Ш. Бронте «Джейн Ейр» розкривається історія життя молодої, бідної дівчини, сироти Джейн Ер, історія її боротьби за свою людську гідність. Письменниця зуміла наповнити твір гострим соц змістом і великим почуттям. Одне з найбільш викривальних місць в романі – це епізод перебування Джейн у Лондонській школі. Тут дівчаткам намагаються прищепити почуття покори, вбити в них волю до опору, морять їх голодом і холодом. На прикладі Елен Бернс показано, що досягається таким «вихованням». Джейн Ер – повна протилежність характеру Елен Бернс. Дж. Ейр – носій постійного протесту проти знущань, проти нерівноправ'я людей у суспільстві. Ненависть до насилля, брехні й несправедливості, любов д правли й незалежності, надзвичайна людськість надають образу Джейн особливої привабливості. Ш. Бронте говорить, що її героїня мріє про рівність жінки і чоловіка в сім'ї, у трудовій діяльності в суспільстві. Джейн Ейр прагне бути незалежною, але не багатство, а власний чесний труд має забезпечити їй власну незалежність.

Джейн Ер, завжди на сторожі своєї незалежності, своєї честі, для неї неможливо піти проти сумління. У цьому причина її розлуки з Рочестером: вона не можне бути служницею, іграшкою навіть для коханої людини: честь, людська гідність – її єдиний скарб, він для неї найдорожчий у світі. Ш. Бронте майстерно розкриває психологію своєї героїні, показує глибокий, складний душевний світ бідної дівчини-сироти, протиставляючи Джейн Ейр буржуазно-аристократичному жіноцтву, з яким бідна гувернантка стикається в домі Рочестера. Виявляється, що вона, проста дівчина, за своїм розвитком і культурним рівнем, за своїми духовними зацікавленнями стоїть набагато вище довершених аристократок.

Жорж Санд (cправжнє ім'я Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, 1 липня 1804 - 8 червня 1876) — французька письменниця 19 століття.У творчості Жорж Санд широко висвітлюється «жіноче питання». У «Індіані» авторка визнає за жінкою право розірвати сімейні пута, і вирішити сімейне питання так, як їй це підказує серце.Мотив романтичного протесту особистості проти буржуазної моралі досягає найвищого напруження в романі «Лелія». Вперше в л-рі з'являється демонічний образ. Лелія розчарована в житті, вона піддає сумніву розумність всесвіту самого Бога.

Одним з найкращих жіночих образів є «Консуелло» - героїня однойменного роману, вона – дочка простої циганки, прекрасна співачка. Прекрасним є не тільки її голос, але й вись моральний вигляд. Бідна, самотня, беззахисна дівчина володіє такою силою характеру, такою мужністю й стійкістю, що спроможна поротистояти найжорстокішим і безжалісним ворогам. Ніякі випробування не страшні для неї, ніщо не може зломити її мужності: ні тюрма, ні деспотизм Фрідріха Прусського, ні переслідування її ворогів.

Метод евристичної бесіди в роботі вчителя.

Головна особливість словесних методів навчання у тому, що інформація подається учням через слово викладача, а сприймання її здійснюється у процесі слухання її. Усю їх різноманітність іноді зводять до двох методів: евристичного (запитального) — бесіда; та акроматичного (викладального) — пояснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з підручником.

Бесіда — діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Вона є одним із активних методів навчання, реалізується за допомогою чотирьох типів дидактичного діалогу: «викладач — учень», «учень — учень», «учень — підручник», «учень — комп´ютер». Більш поширений перший тип діалогу. Діалог «учень — учень» використовують у найактивніших формах бесіди: парній і груповій роботі на уроці, дискусії, диспуті. Діалог «учень — підручник» належить до групи методів самостійної роботи, використовується в процесі навчання і самонавчання. Діалог «учень — комп´ютер» досить ефективний метод, але за умови повної комп´ютеризації процесу навчання.

Метод бесіди реалізується за допомогою запитань — відповідей. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер («Що?», «Де?», «Коли?»), бесіда є повідомлюючою. Вона орієнтована на актуалізацію пам´яті, а мислення учнів є репродуктивним. Якщо запитання до учнів мають проблемний характер («Чому?», «Як Ви вважаєте?», «Чим можна пояснити?» тощо), бесіда є евристичною, або сократичною. У цьому випадку мислення учнів творче, продуктивне. Вищий рівень евристичної бесіди — дискусія. Навчальна дискусія, яка є одним із найдинамічніших словесних методів навчання, має велике розвиваюче і виховне значення. У процесі дискусії учні вчаться сперечатися, доводити, аргументувати, обстоювати свою думку, адекватно оцінювати себе, поважати думки інших.

Залежно від дидактичної мети розрізняють три типи бесід: відтворюючу, систематизуючу, евристичну. Відтворююча (контрольно-перевірююча) бесіда призначена для закріплення в пам´яті учнів вивченого матеріалу і перевірки ступеня його засвоєння. Мета систематизуючої бесіди — узагальнення і систематизація знань. Проводять на завершальних етапах вивчення теми чи розділу, на уроках узагальнення і систематизації знань. Логіка їх побудови заснована на ретроспективному аналізі (ретроспекція — установлення зв´язків між новими результатами і раніше зробленими висновками).

Мета евристичної бесіди — розвиток творчого мислення учнів. Для досягнення дидактичної мети викладачеві необхідно завдяки актуалізації опорних знань учнів створити відповідну базу для неї. Не можна розраховувати на пізнавальну і розвиваючу ефективність, якщо викладач отримуватиме лише однозначні відповіді. А така форма евристичної бесіди, як дискусія, взагалі не можлива, якщо викладач ставить перед учнями нескладні питання, що вимагають однозначної відповіді. Під час її слід використовувати не тільки контролюючі й актуалізуючі, але й стимулюючі та діагностичні запитання. Вони повинні бути короткими й точними, стимулювати думку учня. Їх слід ставити в логічній послідовності.