1.3. Основні напрями удосконалення роботи транспортно-складського господарства.

Інноваційні процеси в сучасній економіці відіграють вирішальну роль у сфері придбання й підтримки сильних сторін підприємства в конкурентній боротьбі. Безліч підприємств конкурують між собою пропунуючи різноманітний асортимент продукції різної якості. Існують специфічні ринки, де орієнтація на лідерство якості й тим більше унікальність, на перший погляд здаються утопічними. Таким чином, для крупно оптових споживачів, чия частка на ринку нижче, основним критерієм при виборі постачальника є ціна, а для дрібнооптових споживачів, основним критерієм є час, затрачуваний на отримання товару. На жаль, на багатьох підприємствах, де ціни навіть нижче, ніж у середньому по галузі, відвантаження продукції зі складу відбувається із такими затримками, що часто виникають випадки відмов серед дрібнооптових клієнтів від оплаченого ними замовлення й підприємство змушене повертати гроші, втрачаючи й клієнтів і прибуток [23, с 145].

Ситуація ускладнюється наявністю на кожному складі, так званого "дрібного" товару, що замовляється в більших кількостях і вимагає чіткого обліку, тому що вітчизняні виробники практично ніколи його не фасують. Тому при одержанні товару в кожного складу вибудовується черга складувальників, з великовантажними візками, для комплектації й транспортування відібраного товару. Ці черги, часто перегороджують проходи і ускладнюють переміщення по складу робочих і самих же складачів, все це приводить до порушення техніки безпеки.

Для реалізації комплексного плану розвитку підприємства, у частині вимог до складської роботи, потрібно радикально перепроектувати існуючі ділові процеси, а не проводити поверхневі зміни. Тому серед найперспективніших варіантів удосконалення складського господарства підприємства можна виділити: проведення реструктуризації організаційної структури головного складу; автоматизація складських робіт;підвищення ефективності охоронних заходів. Такі перетворення можливо запровадити за допомогою розробленого автоматичного складського комплексу, що включає складський конвеєр, охоронну систему й систему інформаційних комунікацій. Для реалізації даного нововведення потрібно відкинути всі існуючі структури й процедури, і перейти на зовсім новий спосіб виконання робіт. Основою даного складського комплексу, є складський конвеєр, що представляє собою чотирьох лінійний конвеєр, де три лінії призначені для зберігання й обліку товару, а четверта лінія поєднує перші три й служить для прийому й відвантаження товару. Лінії для зберігання й обліку товару складаються зі спеціалізованих секцій, поєднуваних у стелажі, які обладнаються патентованим механізмом – маніпулятором. Секції, об'єднані в стелажі, мають властивість автоматично змінювати свій розмір, таким чином, що можна одержати єдину секцію по всій довжині або ширині змонтованого стелажа. Це дозволяє використати всю корисну площу стелажа на 100 %, у будь-який момент, додаючи або забираючи зайві секції для зберігання товару, без фізичної присутності людини. При цьому, поєднувати секції можна без обмежень, створюючи будь-які за формою й розміром стелажі, використовуючи весь корисний обсяг, займаної площі.

Змонтовані стелажі по периметру обладнуються прозорим захисним екраном, що охороняє товар, що зберігається в них, від несанкціонованого доступу до нього, що дозволяє здійснювати візуальний контроль.

Маніпулятор працює у двох протилежних режимах, що дозволяють робити заповнення секцій товаром, а також забирати із секцій певну кількість товару.

Однак даний механізм може точно й безвідмовно працювати з певним діапазоном ваги товару, тому для охоплення всього спектра вагових критеріїв "дрібного" товару необхідно використати конструкцію із трьох стелажів. Причому для найбільш легковагого, а, отже, і самого "дрібного" товару, що, в основному, відпускається більшими партіями, на виході такого стелажа передбачені попереднє впакування й маркування для простоти обліку.

Зі стелажів відібраний товар, що є складовою єдиного замовлення, надходить на четверту лінію, де він упаковується в спеціальний контейнер-візок, що відповідає замовленню. Після комплектації контейнера, видається відповідний сигнал і замовлення можна починати передавати клієнтові.

Також для удосконалення функціонування різноманітних складів встановлюється відео контроль який являє собою систему із камер відеоспостереження, з можливістю безперервного відео запису в режимі реального часу, а також пульта охоронної сигнализація з незалежним джерелом живлення й кнопкою прямого виклику, що з'єднує по радіозв'язку з найближчим відділенням міліції. Наявність відеокамер спостереження на виході зі складів, виключає необхідність присутності на складах охоронців, що дозволяє скоротити їхню чисельність. При цьому охоронці за допомогою відео камер, установлених на виходах зі складів будуть забезпечувати постійний контроль спроб несанкціонованого виносу товару зі складу, і у випадку виникнення недостачі якого-небудь товару на складах, буде просто знайти винного в розкраданні. Для цього досить буде переглянути відеозапис. Таким чином, даний проект реінженірингу складського господарства передбачає зменшення трудомісткості, збільшення обсягу продажів, зниження собівартості продукції й поліпшення в цілому фінансового стану підприємства.

На багатьох новітніх підприємствах проводять компютиризацію складів, обладнують склади комп’ютерною технікою яка вед облік продукції, що призводить до нової штатної одиниці на складі – програміста, відповідального за налаштування й працездатність програмного забезпечення всього складського комплексу, за допомогою якого проводиться облік товару на складі. Одночасно, під контролем програміста буде перебувати зв'язок головного комп'ютера складу з комп'ютером головного офісу компанії й обмін інформацією між ними. Зокрема, і процес одержання з головного офісу компанії електронних заявок на формування замовлень, їхній розподіл по складах і обробка в системі автоматичного складського комплексу товарного складу, а також відправлення в головний офіс компанії інформації про фактичні відвантаження зі складів. Таким чином, повністю буде вирішене питання фактичної відповідності товару на складі й даних у головному офісі. Оператори, що працюють на складах, під час приймання товару будуть вносити в комп'ютер інформацію про факт надходження товарів, а під час відвантаження товару будуть зайняті перевіркою відповідності заявок, що надійшли, накладним по фактичному відвантаженню товару, і виписувати клієнтам відвантажувальні документи й рахунки-фактури на отриманий ними товар. Тим самим, у випадку виникнення якого-небудь порушення роботи або непорозуміння клієнтові не доведеться повертатися в офіс для виправлення документів, а всі питання можна буде вирішити на місці із завідувачем головного складу.

Таким чином, створювана нова організаційна структура головного складу підприємства буде організовувати роботу з клієнтом в такий спосіб: клієнт у головному офісі компанії оплачує замовлення, там йому видаються накладні на одержання товару на кожному складі окремо, одночасно в комп'ютер головного складу передається загальна заявка на відвантаження товару зі складів. Тож, можна зробити висновок, що підприємства деревообробної галузі галузі можуть досягти високих конкурентних позицій за рахунок правильної організації складського господарства активного впровадження інноваційних розробок [24, с. 203].

Дослідження шляхів удосконалення управління логістичними процесами є однією з ключових ланок процесу реструктурізації і адаптації суспільного виробництва до ринкових відносин. Удосконалення управління транспортним процесом у транспортному вузлі – складний процес, так як він пов’язаний з координацією роботи підприємств різних видів транспорту, різних форм власності та різних сфер діяльності, а також з різним обсягом і якістю транспортного продукту. Підвищення конкурентноздатності транспортних вузлів на підґрунті міжфірмових компромісів і координації роботи усіх учасників транспортного процесу є однією з логістичних технологій, яка активно використовується зараз у світовій практиці. Зокрема, у країнах Західної Європи велика увага приділяється створенню логістичних центрів. Логістичний центр – об’єкт просторово-функціональний: залізничний, контейнерний термінали, територія складських площ, зона митного контролю, зона логістичних послуг; простір, в якому концентруються супроводжуючі послуги (автомобільний сервіс, мийка і т. п.); фінансові установи, офісні приміщення; зона рекреації. Простори і їх інфраструктура формуються залежно від місцевих умов, які

впливають на форму і розміщення територіальної і складської інфраструктури.

Вітчизняні науковці та фахівці визначають переваги логістичних технологій в управлінні транспортним процесом і пропонують прискореними темпами впроваджувати сучасні логістичні принципи і створювати логістичні системи в ринково-орієнтованих структурах транспортного вузла. Удосконалення управління транспортним процесом у транспортному вузлі має бути адекватними перетворенням, що здійснюються в економіці нашої країни, враховувати об’єктивні закономірності розвитку концентрації, спеціалізації і інформатизації в управлінні, відповідати рівню розвитку організаційно – економічної системи.

Основні завдання удосконалення управління взаємодією видів транспорту у місцях перетину декількох видів транспорту, або у транспортних вузлах у вузькому розумінні цього поняття, були сформульовані В.М. Акуліничевим [25 с.87]. Вони залишаються актуальними і передбачають:

1) планування і розподіл вантажопотоків за видами транспорту, розробка і виконання узгоджених графіків і розкладу руху суден, вагонів та автомобілів;

2) оптимальна організація роботи вантажно – розвантажувальних машин ;

3) оперативне планування навантаження та вивантаження, централізованого ввезення та ввезення вантажів у вузол з пріоритетом прямого варіанту перевалювання;

4) оптимальний оперативний план контейнерних перевезень через вузол;

5) автоматизація оформлення комерційної документації;

6)розрахунок за перевезення вантажів і виконання транспортно-експедиційних операцій;

7) оперативний план сортування рухомого складу, вантажів і контейнерів у вузлі;

8) організація ритмічної взаємодії видів транспорту у вузлі з промисловими

підприємствами;

9) збір необхідної інформації та облік виконання основних вимірювачів роботи транспорту у вузлі у цілому;

В умовах ринкових відносин всі учасники транспортного процесу зацікавлені у виборі найбільш ефективного типу і марки АТЗ(автотранспортного засобу), тому, що від цього залежить своєчасність вантажу та його товарних якостей, собівартість перевезень та рентабельність АТП (автотранспортне перевезення). Велике економічне значення для здійснення перевезень вантажу має правильний вибір автомобіля. При виборі типу АТЗ необхідно враховувати наступні факти:

- типи автомобілів, що відповідають роду вантажу, що перевозиться;

- вплив дорожніх умов на роботу АТЗ;

- максимальну продуктивність автомобіля при роботі в даних умовах.

При виборі автомобіля необхідно враховувати, що доцільніше використовувати автомобілі можливо більшої вантажності, але з тим, щоб відношення часу руху простою під навантаженням та розвантаженням було більше одиниці.

Вибір найоптимальнішого АТЗ проводиться шляхом порівняння результатів експлуатаційних та економічних розрахунків, якими є годинна продуктивність у тонах та питома витрата палива [26 с. 184].

Також не менш важливим є розробка раціональних маршрутів руху транспортних засобів. Маршрут – це раніше розроблений найбільш раціональний шлях руху транспортного засобу між вантажопунктами. Маршрути роботи АТЗ розробляються при дотриманні наступних вимог:

- повне виключення зустрічних та скорочення повторних перевезень;

- рух АТЗ по найкоротшій відстані.

На постійних маршрутах роботу АТЗ організовують за годинним графіком. Графіки руху забезпечують ритмічну роботу пунктів навантаження та розвантаження вантажів, а також автотранспортних засобів. Годинний графік складається в АТП та погоджується з вантажовідправниками та вантажоодержувачами. Сутність роботи за годинним графіком полягає в тому, що автомобіль рухається і прибуває в пункт навантаження та розвантаження у точно визначений час.

Ритмічна робота на лінії неможлива без чіткого і оперативного планування, складання графіків і розкладу руху .

Графіки складають на основі:

- схема маршруту, відстані між пунктами навантаження та розвантаження, а також значень нульового пробігу та вантажного пробігу за оберт.

- витрат часу на нульовий пробіг, навантаження, розвантаження обідняю перерву, а також на рух по різних ділянках маршруту. [27, с. 208]

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» ТА ТРАНСПОРТНО-СКЛАДСЬКИХ ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА