- •2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.
- •6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення
- •7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
- •8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби)
- •9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування.
- •11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій.
- •12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом
- •13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.
- •15.Дихання мо.Класифікація за типами дихання.Аеробний і анаеробний тип дихання.Бродіння.Ферменти і структури мо,що беруть участь у процесі дихання.Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.
- •18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації
- •19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.
- •21.Походження та еволюція мо.Сучасна класифікація прокаріотів.Основні таксони.Систематика та номенклатура бактерій.Вид як основна таксономічна одиниця.
- •22. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики . Класифікація бактерій. Характеристика виду. Інфравидові варіанти
- •24. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, кон’югація.
- •25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.
- •27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.
- •28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії
- •29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.
- •30. Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.
- •34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.
- •36. Періоди інфекційного захворювання. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Розповсюдження мікроорганізмів у макроорганізмів. Форми інфекційного процесу. Бактеріо – та вірусоносійство.
- •37. Історія відкриття і головні етапи розвитку вірусології. Роль Івановського. Методи визначення вірусів. Методи культивування вірусів та іх оцінка.
- •38. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад, функції складових компонентів вірусів.
- •39. Бактеріофаг,історія вивчення. Структура, класифікація фагів за морфологією. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне використання бактеріофагів.
- •40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивної взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.
- •41.Сучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин
- •43.Методи культивування вірусів та їх оцінка(див. Запитання 41). Методи визначення репродукції вірусів.
- •44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.
- •45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення
- •56.Етапи розвитку імунології. Роль Мечнікова, Беринга, Ерліха. Види імунітету і форми його прояву. Видовий та набутий імунітет (класифікація). Активний та пасивний імунітет
- •62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
- •63.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, т- та в-лімфоцити. Інтерлейкіни.
- •Клітини імунної системи. Порівняльна характеристика т- та в-лімфоцитів. Антитілопродукуючі клітини.
- •66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.
- •76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
- •77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
- •79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
- •80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій
- •85.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини .
- •87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
До специфічних факторів гуморального імунітету відносяться білки, виділювані клітками імунної системи при специфічній її активації (інтерлейкіни, специфічні антитіла різних класів і ін.)
Гуморальна імунна відповідь (утворення антитіл) являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій, що відбуваються у визначеній послідовності: - T-клітки розпізнають антиген, представлений ним антигенпрезентирующими клетками, і в результаті переходять в активований стан; - Tх-клітки ( хелперние T-лимфоцити ) взаємодіють з B-клітками, що презентують їм антигенні фрагменти; - активовані B-лімфоцити проліферують і диференціюються в антитілоутворюючі клітки; - починається синтез антитіл і від їхнього класу залежить характер наступної імунної відповіді.
78.Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємоддія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді. Первинна імунна відповідь виникає при першій зустрічі із специфічним антигеном. При цьому виробляються IgM, пізніше з`являються IgG. Вторинна імунологічна відповідь виникає при повторному попаданні антигену в організм і супроводжується накопиченням IgG.( Імунологічна толерантність – це природна толерантність, розвивається ще в ембріональному періоді).
. При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох чи годин 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризируется швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином Іg. Після первинного введення антигену в имунной системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну пам'ять про даний антиген.
79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:
центральної (червоний кістковий мозок і тимус);
периферійної (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).
Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.
Вторгнення в організм інфекційного мікроорганізму викликає місцеве запалення. Це прояв неспецифічної імунної відповіді. В ураженій ділянці організму збільшується кровонаповнення, підвищується температура. Ушкоджені тканини виділяють простогландини і гістаміни, внаслідок чого з'являється набряк та біль. У місце пошкодження надходять нейтрофіли та інші види лейкоцитів, які знищують інфекційні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності. Якщо місце запалення оточене мембраною, то виникає абсцес, тобто скупчення гною, який складається з загиблих клітин, знешкоджених мікробів і загиблих нейтрофілів. Така місцева реакція на хвороботворний агент може виявитися недостатньою. При поширенні інфекції загальна відповідь організму проявляється гарячкою, збільшенням кількості лейкоцитів у крові, набряканням лімфатичних вузлів тощо.
Швидка неспецифічна відповідь організму може виявитися недостатньою для подолання інфекції. Якщо інфекція стійка або поширюється, то активізується специфічний імунний захист - імунітет.
Імунітет - це захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.
Розрізняють такі види лейкоцитів ... лімфоцити (Т-лімфоцити: Т-хелпери, Т-супресори; В-лімфоцити; нульові лімфоцити) натуральні кілери (ПК) нейтрофільні лейкоцити (паличкоядерних і сегментоядерние) еозинофільні лейкоцити базофільні лейкоцити Макрофаги (фагоцити) "поїдають" живих і мертвих мікробів, комплекси антиген-антитіло (утворюються в процесі боротьби з вірусами, бактеріями та їх токсинами), загиблі клітини самого організму. Без макрофагів неможлива діяльність лімфоцитів: вони "допомагають" останнім розпізнавати антигени, виділяють медіатори (речовини, що стимулюють або пригнічують діяльність інших клітин імунної системи). Попередники макрофагів, моноцити, найбільші клітини, що циркулюють в крові.