
- •1. Пряма на площині. Площина і пряма в просторі. Взаємне розміщення площин, прямих і площин в просторі.
- •4. Поверхні другого порядку
- •5. Метричні, псевдометричні, ультраметричні простори. Приклади.
- •6. Границя послідовності в метричному просторі. Повнота і поповнення
- •7.Точки дотику множини в метричному та топологічному просторі. Замкнені множини та замикання множини.
- •8. Внутрішні точки множини в метричному та топологічному просторі.
- •9.Неперервні відображення метричних просторів. Рівносильність означень за Гейне та за Коші
- •10. Поняття топології і способи її задання: метрика, база, передбаза.
- •11.Аксіоми відокремленості.Гаусдорфові, регулярні та нормальні простори.
- •12. Різновиди зв’язності та співвідношення між ними.
- •13. Неперервні відображення топологічних просторів.
- •14. Компактні простори і множини. Збереження компактності замкненими підпросторами і неперервними образами. Компактність відрізка. Компакти у скінченновимірних евклідових просторах.
- •15. Способи побудови нових топологічних просторів: підпростори, топологічні суми, фактор-простори, добутки.
- •16. Перша і друга квадратичнa форми поверхні.
- •17. Формули Френе для просторових кривих.
1. Пряма на площині. Площина і пряма в просторі. Взаємне розміщення площин, прямих і площин в просторі.
Нехай пряма (на площині чи в
просторі) проходить через задану точку
паралельно заданому ненульовому в-ру
,
який наз. напрямним в-ром прямої. Точка
і її напрямний ве-р цілком визначають
пряму, паралельно в-ру
.
Складемо р-ня цієї прямої. Позначимо
через
довільну
точку прямої і розглянемо радіуси-вектори
та
точок
та
і в-р
,
що лежить на даній прямій. Оскільки в-ри
=
і
колінеарні, то
=
,
звідки
(1)–векторне
параметричне р-ня прямої. Якщо пряма
задається т.
та напрямним в-ром
,
то, прирівнюючи відповідні координати
векторів
та
за ф-лою (1), маємо:
–параметричні
р-ня прямої, звідки
канонічне
рня. Якщо пряма не
,
то р-ня (3) можна записати:
або
.
Позначимо
,
тоді
(4)–р-ня
прямої, яка проходить через задану точку
і має заданий кутовий коефіцієнт.
(5)–р-ня
прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння
прямої, яка проходить через дві задані
точки
,
дістанемо з р-ня прямої, що проходить
через точку
і має напрямний вектор
(6).
Якщо пряма проходить через точки
,
тобто відтинає на осях відрізки
та
,
то
(7)–р-ня
прямої у відрізках на осях. Розглянемо
р-ня прямої, яка проходить через задану
точку
перпендикулярно до заданого ненульового
вектора
нормальний
в-р прямої.
(8)–р-ня
прямої, що проходить через задану точку
перпендикулярно до заданого в-ра.
Загальне р-ня прямої
.
Це р-ня I-го
степеня. Чи всяке р-ня (*) задає пряму?
Нехай
–
розв’язок р-ня (*).
.
(*)–(**)
.
Нехай
||
,
де
–
деяка пряма(
).
Отримаємо
колінеарні.
пряма
проходить через початок координат;
вісь
;
вісь
;
отже
;
отже
.
Кут між двома прямими. а) Нехай
прямі
задано канонічними рівняннями:
і
–кут
між цими прямими,
.Оскільки
в-ри
і
є напрямними в-рами даних прямих і
,
тоді маємо
(1).
Якщо
||
,
то
||
,
тому їх координати пропорційні, тобто
–умова
паралельності двох прямих. Якщо
,
то
і їхній скалярний добуток = нулю, отже,
умова
перпендикулярності двох прямих. б) Нехай
прямі
задано загальними р-ми:
,
тоді кут
між ними = куту між їхніми нормальними
векторами
,
тому
;
–
умова паралельності прямих
;
–
умова перпендикулярності прямих
.
в) Нехай прямі
задані р-ми з кутовими коефіцієнтами
,
де
–
кутові коефіцієнти.
Отже,
.Умовою
паралельності двох прямих є
,
а перпендикулярності –
або
Нехай задано пряму
р-ням
і
т.
.
Відстань
від точки
від прямої
дорівнює:
(
–напрям
нормального вектора):
.
Різні способи задання площини
в просторі. Нехай задано т.
,
вектори
–біжуча
точка.
компланарні
мішаний
добуток
або
р-ня площини, яка проходить через т.
.
Загальне р-ня площини–
.
Р-ня площини, що проходить через три
точки:
(1)
(3).
р-ня
площини у відрізках на осях. Р-ня площини,
що проходить через дану точку
в-ру(напряму):
,
.
Задані дві площини
,
нормальні в-ри:
.
Отже,
.
Умова
площин –
.
Умова || площин –
.
Відстань
від точки
від площини (П):
знах. за ф-лою
.
Нехай площина П
і пряма
задані
р-ми:
і
.
кут
між нормальним в-ром
площини П
і напрямним в-ром
прямої
.
Кут між прямою і площиною:
.
Якщо
||
П, то
,
тому
,
тобто
–
умова паралельності прямої і площини.
Якщо
П,
||
,
тому
умова
перпендикулярності прямої і площини.
2. Лінії другого порядку: еліпс, гіпербола, парабола. Їх основні властивості та зображення.
Алгебраїчне рівняння
задає
на площині якусь лінію. Наприклад:
,
Загальне р-ня лінії 2-го порядку:
Еліпс
Еліпсом назив.
множина всіх точок площини, сума
відстаней від яких до двох фіксованих
точок є величина стала. Розгл. на мн. 2
точки, відстань між якими
.
,
-
стала,
,
-?,
-
координати точок
–
канонічне рівняння еліпса
(1)
Властивості
1)Лінія симетрична відносно координатних осей і поч. координат.
2)Всі точки еліпса лежать в
прямокутнику:
3) Точки перетину з осями
Ці точки називають вершинами
еліпса.
4) В першій чверті з (1):
.
Це означає, що
у I-й
чверті графік спадає.
- параметричне р-ня еліпса.
.
.
Гіпербола
Гіперболою називається множина всіх точок площини різниця відстаней від яких до двох фіксованих точок є величина стала
На площині розглядають точки
на відстані
.
,
.
.
Властивості
Лінія симетрична відносно координатних осей і початку координат
В смужці –a<x<a точок лінії немає
- вісь y не перетинає; y=0
,
– вершини гіперболи
- 2–і асимптоти гіперболи,
. Якщо
.
–директриси гіперболи. Якщо
то
- рівностороння гіпербола (
)
Парабола
Парабола – це множина усіх точок на площині, рівновіддалених від даної точки і прямої.
- директриса.
–
канонічне р-ня параболи
Властивості
Симетрична відносно Ох.
(0; 0) – єдина точка перетину з осями – вершина параболи, асимптот немає
– ексцентриситет параболи
3. Зведення р-ня кривої другого порядку до канонічного вигляду. Афінна
класифікація кривих 2-го порядку
Спрощення рівнянь центральних ліній ІІ порядку за допомогою інваріантів.
До типу центральних ліній ІІ порядку належать еліпс, гіпербола і пара прямих, що перетинаються. Центр лінії в останньому випадку є точка перетину цих прямих. Коли задана лінія центральна то, щоб звести її р-ня до канонічного вигляду, спочатку, незміюючи напряму осей координат базису, перенесемо його початок в центр лінії. При цьому в р-ні зникають члени першого порядку відносно змінних. Далі повернемо координатний базис так, щоб його осі сумістилися з головними діаметрами, тобто осями симетрії лінії. Після цього перетворення в р-ні зникне член з добутком змінних, тобто р-ня стане канонічним. Але на практиці недоцільно щоразу виконувати всі ці перетворення. Канонічне р-ня лінії можна дістати обчисленням його коефіцієнтів за допомогою інваріантів. Справді, канонічне р-ня центральної лінії ІІ порядку має три члени:
(або два
у випадку пари прямих).
Коефіцієнти
і
при квадратах змінних в р-ні лінії ІІ
порядку дорівнюють розв’язкам
його характеристичного р-ня
,
а вільний член за формулою
.
Отже
розв’язавши характеристичне р-ня і
визначивши вільний член , ми відразу
можемо написати канонічне р-ня центральної
лінії
Коли
,
тобто коли лінія ІІ порядку не вироджена,
легко визначити її параметри
.
Справді,
.
Отже, форма і розміри лінії відомі. Щоб
знайти положення лінії і накреслити
її, треба визначити координати центра
і скласти р-ня осей симетрії. Для
гіперболічного треба ще скласти р-ня
її асимптот.
Класифікація лінії ІІ порядку.
Розглянемо рівняння 2-го порядку:
із
варіантами:
(1)
Повернемо
с-му корд. на кут
,
щоб осі набули головних напрямків
(2)
.
У р-ні (1) пропаде
.
Для (1) і (2) виписуємо матрицю і визначник
,
(3)
I.
Розглянемо
,
(
)
А)
лінія
невироджена,
)
- одного знаку;
- протилежного–еліпс ;
,
- одного знаку – уявний еліпс;
- різних знаків – гіпербола
Б)
- різних знаків – дві прямі, що перетинаються
- одного
знаку – дві уявні прямі, що перетинаються
у дійсній площині
ІІ.
С)
дві
паралельні прямі;
дві прямі, що співпадають;
дві уявні паралельні прямі
Д)
Перенесемо поч. коорд у вершину
параболи