4. Поняття мовної норми. Типологія мовних норм.

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Існують орфоепічні, акцентуаційні, словотвірні, морфологічні, лексичні, синтаксичні, орфографічні, стилістичні норми. Внаслідок порушення цих норм виникають типові помилки.

Орфоепічні норми – правила вживання і вимови звуків. Порушення виникають через вживання неправильних звуків (прінтер, тєліфон) або їх неправильну вимову. Не можна вимовляти сполучення букв дз, дж як два звуки (поход-ження, ґуд-зик) або замінювати його звуками ж, з (ствержують, позвони, хожу, брожу); пом’якшувати шиплячі (чьобіт, чясом); оглушувати приголосні в кінці слова (мене болить зуп, на горі ріс дуп, зробиф, любоф); наближати и до е і навпаки в закінченнях слів (ходиев, робиев); м’яко вимовляти губні приголосні перед я, ю (мьач, мьасо) тощо.

Акцентуаційні норми – правила наголошування слів. Помилки виникають під впливом російської і польської мов, інколи діалектів української мови: одинадцять замість одинадцять, чотирнадцять замість чотирнадцять, новий замість новий, ненавидіти замість ненавидіти – вплив російських наголосів; моє замість моє, твоє замість твоє– вплив наголосу польської мови.

Словотвірні норми – правила вживання морфем і утворення нових слів. Словотвірним порушенням є вживання префіксів, суфіксів, невластивих для української мови: охоронник замість охоронець; перехресток замість перехрестя, роздоріжжя; обезболювати замість знеболювати; привичка замість звичка; прохожий замість перехожий. Грубою помилкою є вживання кальок, які найчастіше копіюють російські словотвірні структури. Кальки виникають, якщо кожну частину слова перекладати окремо: міроприємство (з рос. мероприятие)замість захід, благоприємний (з рос. благоприятный) замість сприятливий, слушний (момент), схвальний (відгук), вдалий, добрий, позитивний (результат), щасливий, добрий (кінець).

Морфологічні норми – правила вживання граматичних форм роду, відмінка, ступенів порівняння прикметників, особових і наказових форм дієслова тощо. Помилки виникають під впливом російських, іноді польських граматичних форм, діалектного оточення: гостра біль замість гострий біль; посуда замість посуд; прийшли всі директора – прийшли всі директори; по дорогам – до­рогами, по дорогах; дай Бог – дай Боже; суддей – суддів; більш темніший – темніший; саме головне – найголовніше; шестидесяти – шістдесяти; давайте подумаємо – подумаймо; з’їсиш, з’їш – з’їси; продасиш, продаш – продаси; ідем – ідемо; одягаємся – одягаємося (росіянізми); хтів – хотів (полонізм).

Орфографічні норми – правила написання слів. Помилки: присв’ячений замість присвячений, нажаль замість на жаль, агенство замість агентство тощо.

Лексичні норми – правила вживання слів. Помилки на лексичному рівні переважно виникають під впливом російської, рідше поль­ської мови: карман (кишеня), полка (полиця), одіяло (ковдра), мусор (сміття), грязь (бруд), забор (паркан), качелі (гойдалка), любий (будь-який), коляска (візочок), повезло (пощастило, поталанило), напиток (напій), взнати (дізнатися, довідатися), клюква (журавлина), учбовий (навчальний) і т. ін.

Ономастичні помилки – правила вживання власних назв. Чимало мовців неправильно утворюють зменшувальні форми імен під впливом російської мови: Міша замість Михайлик, Михась; Гріша замість Гриць, Грицько; Ваня замість Іванко, Івась, Івасик; Славік замість Славко; Стьопа замість Степанко, жіноче ім’я Саша замість Леся, Олеся (Олександра). Трапляється і неправильне вживання географічних назв: Кієв, Київа замість Київ, Києва.

Синтаксичні норми – правила утворення словосполучень і речень. Помилки полягають у:

1) неправильних дієслівних керуваннях – поступити в інститут замість вступити до інституту, звернутися по адресу замість звернутися на адресу, розмовляти на англійській мові – розмовляти англійською мовою;

2) нелогічній сполучуваності слів, двозначності, неправильному порядку слів: більша половина замість більша частина або більш як половина, більшість.

3) калькуванні російських словосполучень: битком набитий замість ущерть наповнений, переповнений; приймати участь замість брати участь; приймати міри замість уживати заходів; в першу чергу замість перш за все, передусім, насамперед;

4) неправильному вживанні дієприслівникових зворотів: Закінчивши школу, наша сім’я переїхала замість Коли я закінчив школу, наша сім’я переїхала.

Фразеологічні норми – правила вживання фразеологізмів. Порушення – дослівний переклад стійких словосполучень російської мо­ви: від нічого робити замість знічев’я; музей під відкритим небом замість музей просто неба; кидатися в очі замість впадати у вічі; іти куди очі дивляться замість навмання, світ за очі;

Пунктуаційні норми – правила вживання розділових знаків. Порушення – відсутність розділового знака або неправильне місце його розташування.

Стилістичні норми – правила вживання слів, граматичних форм і синтакcичних конструкцій у текстах різних стилів. Стилістичні відхилення: використання розмовних слів мама, тато, сестричка, завітати замість стилістично нейтральних мати, батько, сестра, прийти (прибути) в офіційно-ділових документах.