Тема 4. Структура та управління підприємством

1. За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи?

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за обсягом виробництва;

г) за формою спеціалізації.

2. Які цехи виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб у середині самого підприємства і може бути реалізована замовникові?

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговуючі;

г) побічні.

3. З розвитком і поглибленням рівня спеціалізації підприємства його виробнича структура:

а) спрощується;

б) не змінюється;

в) укрупнюється;

г) стає складнішою.

4. Під управлінням розуміють:

а) діяльність, спрямовану на координацію роботи людей, поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання;

б) формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального господарського процесу;

в) встановлення штатного розпису функціональних, виробничих та інших підрозділів;

г) всі відповіді правильні.

5. Суть управлінської діяльності полягає у:

а) залученні працівників до управління підприємством;

б) впливі на процес шляхом прийняття рішень;

в) використанні найновіших досягнень НТП в організації виробничих процесів;

г) незаперечному виконанні доведених “згори” розпоряджень.

6. До методів управління не відносять:

а) економічні;

б) соціально-психологічні;

в) практичні;

г) адміністративно-правові.

7. Соціально-психологічні методи управління...

а) реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих

процесах;

б) базуються на мотивах примусового характеру;

в) реалізують мотиви соціальної поведінки людини;

г) забезпечують соціальні та психологічні потреби клієнтів.

8. Економічні методи управління не включають...

а) матеріальну відповідальність;

б) державне регулювання;

в) ціноутворення;

г) адміністративну відповідальність.

9. Мотивація – це функція управління, яка являє собою...

а) процес визначення мети діяльності підприємства;

б) процес формування структури підприємства;

в) процес, що спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій для досягнення поставленої мети;

г) процес корегування діяльності підприємства.

10. Якщо фірма (підприємство) розглядається як відкрита система, яка вчасно реагує і пристосовується до умов зовнішнього середовища, та концепцію управління такою фірмою прийнято називати:

а) ринковою;

б) неформальною;

в) маркетинговою;

г) соціальною.

11. Який з вказаних типів організаційної структури управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі?

а) лінійна;

б) функціональна;

в) лінійно-функціональна;

г) дивізійна.

12. Якщо спеціальні підрозділи при лінійних керівниках виконують дорадчі, а не розпорядчі функції, то така структура управління називається:

а) штабною;

б) функціональною;

в) лінійно-штабною;

г) матричною.

13. Наявність відділень є характерною для структури управління:

а) функціональної;

б) множинної;

в) дивізійної;

г) матричної.

14. До способів групування виробничих підрозділів не відносяться такі способи:

а) продуктовий (виготовлення певного продукту);

б) спеціальний (по формуванню штату працівників на підприємстві);

в) за групами споживачів;

г) за місцем знаходження.

15. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління підприємством здійснюється за допомогою:

а) вертикального поділу праці;

б) горизонтального поділу праці;

в) активної взаємодії з оточуючим середовищем;

г) поділу праці на складові загальної діяльності.

16. Організаційна структура управління – це...

а) сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства;

б) внутрішній устрій підприємства, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядкованості і взаємодії між ними;

в) форма системи управління яка визначає склад взаємодію та підпорядкованість її елементів;

г) сукупність складових якого-небудь об’єкта, які мають підпорядкований допоміжний характер і забезпечують умови для нормальної діяльності об’єкта в цілому.