2.2. Сучасні тенденції у структурі та динаміці світової торгівлі товарами

У світовому господарстві на частку торгівлі припадає приблизно 80% від усього обсягу міжнародних економічних відносин.

Світова всесвітня торгівля – це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

Міжнародна торгівля протягом багатьох десятиріч залишається основним і одним із найдинамічніших секторів світової економіки.

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна і товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення [14, с.29].

Географічна структура міжнародної торгівлі – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об’єднань, або торгівлю між країнами, що виокремлені у певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни – цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці та науково-технічного прогресу.

Перше місце за обсягом торгівлі на світовому ринку займає Західна Європа – понад 2/5. Друге місце належить Азіатському регіону. Азіатські нові індустріальні країни (НІК) – Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також Китай, Малайзія, Індонезія – входять до однієї групи 30-ти країн – лідерів світової торгівлі. Третє місце за обсягом зовнішньоторговельних операцій припадає на Північноамериканський регіон (табл. 2.2) [18, c. 37].

На сьогодні Західна Європа та Азія забезпечують понад 69% світового експорту та 65% світового імпорту товарів. Протягом 1993–2003 рр. питома вага експорту Західної Європи, Північної Америки, Африки, скоротилася відповідно на 0,9%, 2,9% та 0,1%. Разом з тим, збільшили свою частку у світовому експорті Латинська Америка (з 4,4 до 5,2%), країни Центральної, Східної Європи, Балтії та СНД (з 2,9 до 5,5%), Близького Сходу (з 3,4 до 4,1%). У світовому імпорті частка більшості регіонів знизилася (табл. 2.3) [46, c. 30].

Світовий експорт та імпорт товарів по регіонах за 1993–2003 рр. подано в таблицях 2.4, 2.5 [46, c. 171–178].

Аналіз динаміки експорту товарів по регіонах світу показує, що за останнє десятиріччя (1993–2003 рр.) обсяг світового експорту зріс на 99%, причому за темпами зростання експорту регіони можна поділити на дві групи: ті, в яких збільшення експорту є меншим від середнього показника по світу (Західна Європа, Африка, Північна Америка), та ті, де темпи зростання експорту перевищують цей показник (країни Балтії та країни з перехідною економікою, Центральна та Східна Європа, Латинська Америка, Близький Схід, Азія) (табл. 2.6) [46, c. 171–174].

Таблиця 2.2