Методи вивчення стосунків
Статистичну картину відносин в середині групи можна отримати за допомогою методики, що називається соціометрія – вимірювання відносин в середині зрупи за соціальним критерієм: з ким би я хотів проводити час, в кого би спитав поради, хто мені подобається, а хто ні. Цей метод запропонований американським психологом Джекобом Морено.
Число виборів, отриманих кожною людиною, є мірилом положення його в системі особистих відносин, вимірює його “соціометричний статус”. Люди, які отримують найбільшу кількість виборів, користуються найбільшою популярністю і симпатією і носять назву “зірки”. До групи “зірок” відносяться ті, хто отримав 6 і більше виборів. Якщо людина отримує середню кількість виборів, то вона відноситься до категорії “тих яким надають перевагу”, чи менше середнього числа виборів (1-2) – “тих, якими ігнурують”, якщо не отримала жодного вибору – до категорії “ знехтуваних” (тобто члени групи чітко вказали, що з даною людиною не хотять взаємодіяти ні в особистій ні в виробничій сфері).
Група диференціюється в середині на декілька шарів: “зірки-лідери” (високий позитивний соціальний статус, приємлимі (різного рівня позитивний статус), ізольовані (нульовий статус), “знехтувані” (негативний статус). Положення , яке займається за соціометричним статусом людина відчуває за відношенням до себе, і це відбивається на її настрої і поведінці.
Емоційні відносини проявляються в тому, що одних людей дуже люблять (любимчики), інших не люблять (нелюбимі), а третіх просто не помічають (непомітні).
Кого люблять в групі – універсалів, людей веселих, знаючих, товариських, вміючих все робити своїми руками. Не люблять – теоретиків, зануд, нитиків і зазнайщиків.
Ітак, основою для вибору в системі міжособистісних відносин для прихильників соціометричного підходу є симпатії і антипатії. Людина вибирає іншу людину тому, що хоче бути з нею: спілкуватися, працювати, відпочивати. Напевно симпатії є достатнім поєднуючим засобом для групи людей, щодо відпочинку і розваг. Проте відомо, що для загальної справи не одинаково, існує чи ні взаємний потяг між людьми. Правда виникає запитання: невже симпатія єдина і головна основа для того, щоб одна людина вибрала іншу в процесі спілкування, вибрала серед багатьох, диференціюючи її за найбільш вагомими ознаками?
В зарубіжній літературі вказано, що іншої основи, ніж емоційна не буває. Але, одна із найважливіших характеристик людини в групі в тому, що людина звертається до неї, як до джерела орієнтаціїї в навколишній дійсності. Кожен учасник діяльності зацікавлений в оцінці умов, мети і задач, вкладу кожного в спільну працю, і свого особистого вкладу, в оцінці своєї особистості, відображеній в зеркалі загальної думки.
В результаті взаємодії з іншими членами групи, індивід набуває свої ціннісні оргаєнтації. Їх засвоєння припускає контроль над особистістю, що реально здійснюється групою. Орієнтація на цінності групи, на її думку, заставляє індивіда виділяти коло осіб, позиція і оцінка яких для нього особливо важливі. Все це зумовлює принцип переваги і виборності в міжособистісних відносинах, який відсутній в соціометричному вивченні.
Референтною називається група, яка чимось привертає увагу до себе, норм і цінностей якої підтримується людина, членом якої людина би стала, чи група з якою людина себе порівнює, яка служить їй точкою відліку для оцінки себе.
Таким чином, у групи є дві функції – порівняльна і нормативна. В розумінні референтної групи – найважливіше це фактор оцінки своїх вчинків, якостей, обставин зі сторони групи. Для того, щоб норми і цінності референтної групи залишалися постійно діючим орієнтиром для індивіду, йому необхідно постійно співставляти свою поведінку. Із багатьох навколишніх йому людей індивід вибирає тих, кого наділяє важливими для нього якостями, особливою характеристикою – референтністю. Природно, що члени групи в різній мірі володіють референтними якостями. Ці обставини пояснюють напрям вибору, більшу перевагу одних і меншу інших. Індивід отримує можливість не лише сприймати навколишній світ через призму ціннісних орієнтацій (переконання, погляди, думки) його товаришів,, але відкоректувати, дякуючи цьому, своє відношення до навколишніх, краще зрозуміти і оцінити себе. Без врахування референтної переваги психологія міжособистісних відносин стає значно вужчою.
Ідея референтометрії в тому, щоб дати можливість людині ознайомитися з думкою будь-якого члена групи з приводу відібраних людей (в тому числі і про самого себе), а з іншої – строго обмежити кількість вибраних осіб. Це спонукало досліджуваних вибрати людей, чия думка і оцінка є особливо важливою для них.
Дослідження явищ референтності привело до цікавих результатів. Така процедура дає уяву про статусну структуру (хто є хто в групі), взаємність переваг і її відсутність, відкриває можливість вияву мотиваційного ядра вибору. Основою для вибору є не симпатія і антипатія, а ціннісний фактор. Цінності, які складають фундамент соціально значущої діяльності колективу, утворюють основу для переваги і вибору за ознакою референтності.
І соціометрія і референтометрія дозволяють побачити специфічну ієрархію статусів в середині групи. Але ці структури не переплітаються. Якщо соціометрична “зірка” є найбільш популярним членом групи, то індивід, що набрав максимальну кількість виборів в референтометрії – виступає як лідер групи.