13. Голод 1946-1947 рр. В Україні.

Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946—1947, був спричинений спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати іншим країнам соціалістичного табору. Різко скоротилося поголів'я худоби. Творення голоду відбувалося шляхом пограбування сіл через здійснення репресивної хлібозаготівельної та податкової політики, насильницькі зверхнадмірні зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки. Влада Радянського союзу використала село як «носія» для відбудови економіки, відновлення військово-промислового комплексу. Непосильний план хлібозаготівель на 1946 р. — 340 мільонів пудів хліба виконати Україні було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 р. 23 областям України: Запорізькій, Сталінській, Дніпропетровській, Київській, Вінницькій та іншим було підвищено. У серпні 1946 р. під тиском центру керівництво УРСР знову підвищило хлібозаготівельний план. При тотальній викачці з українського села усього вирощеного план було виконано на 62,4 %. Й. Сталін та його найближче оточення вбачали у невиконанні плану не голод, а незадовільну роботу партійних організацій, рад. органів, голів колгоспів і самих колгоспників, звинувачуючи їх в «антибільшовицькому ставленні до політики хлібозаготівель», «саботажі», «розкраданні», «розбазарюванні» хліба тощо. Тим часом голод набирав все більших масштабів. Катастрофу сільського господарства довершила жорстока посуха, яка знищила врожай в південних обрастях УРСР. Однак замість допомоги з боку держави населення України, найбільше сільське, зазнало жорстокого репресивного удару. Найлютішим голод був узимку та весною 1947 р., перетворившись на голодомор. Вибита з голодуючого українського села сільгосппродукція відправлялася в різні регіони імперії. Україна була головним постачальником зерна для міста Ленінграда, ряду областей РРФСР, овочів — для Москви. Саме в той час, коли люди в Україні голодували і вмирали голодною смертю, багато хліба вивозилося за кордон. Велике значення мала допомога селян західноукраїнських областей. Лише в 1947 р. на рішучі прохання першого секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова, Сталін дав вказівку виділити Україні продовольчу і насіневу позику, а також 140 млн. руб. Для організації безплатного харчування населення, що хоча б трохи покращило становище населення. В 1947 р. було скасовано карткову систему на продукти харчування, однак почався великий дефіцит товарів широкого вжитку. Що не покращило ситуацію.

14. Національно-культурне життя в Україні у повоєнний період.Умови розвитку культури в 1940-1950-х рр.: відбудова закладів науки, освіти та культури, відновлення зруйнованих і будівництво нових закладів освіти, відновлення структури Ан УРСР. У повоєнний час досить плідно працювали діячі культури України. Проте тоталітарний режим не давав змоги творити на повну силу. Тому для багатьох творів була характерна політична кон'юнктура, відхід від правди життя, удаваний пафос тощо. Перший секретар ЦК КП(б)У М. хрущов з своїми прибічниками почали в жовтні 1946р. кампанію цькування української інтелігенції. Насаджувались підозрілість і критиканство, тривав пошук «ворогів народу», усіляких «ухилів», націоналістів. Необґрунтованим нападкам були піддані роботи Інституту історії України, розпочалося цькування М. Рильського, , Ю. Яновського, О. Довженка, В. Сосюри за його вірш «Любіть Україну!» - яких звинувачували в апологітичності. В спотвореному зображенні минулого українського народу.

У сільськогосподарській науці розгрому піддали теорію «менделізму-морганізму», тобто генетику. Жертвами цієї кампанії, яку очолював президент Академії сільськогосподарських наук Т. Д. Лисенко, стали відомі вчені — генетики М. Гришко, У. Поляков, Л.Делоне та інші. Культурне життя УРСР у післявоєнний період загалом було складним і суперечливим. В 1947-1948рр. відновилися переслідування генетиків. В Україні переслідувань зазнали вчені-біологи Д.Третьяков, М.Гришко, І.Шмальгаузен, І.Поляков, С.Делоне, що на багато років загальмувало розвиток біологічної науки. Відродження культурного життя в Україні у післявоєнні роки наражалося на великі труднощі. У повоєнні роки відновилася робота науково-дослідних установ України, внесено ряд змін в організацію наукових досліджень.Широкомасштабну кампанію морально-політичного тиску на суспільство стала стала боротьба проти "низькопоклонства" перед Заходом в 1948 р., за якою комуністичний режим засуджував все буржуазне. Американське. Західноєвропейське, прирікаючи країну на хронічне відставання науки і техніки.Вчені України досягли значних успіхів у дослідженні фундаментальних наук, їх наближенні до потреб господарства. У республіці в 1946р. було запущено перший в СРСР атомний реактор. Під керівництвом С.Лебедєва у Києві в 1948-1950 рр. було виготовлено першу в Європі цифрову обчислювальну машину. В радянському шкільництвіухвалено було низку рішень: діти йдуть в школу з 7 років; запроваджено роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (до 1954), запроваджувалась 7-річна обов'язкова освіта та вечірні школи. Велике значення приділялось науці: найвищий орган АН УРСР, відкрито Унститут електрозварювання, Інститут суспільних наук, Інститут електроніки.