6. Постать й. Сліпого в політичній історії України.

Визначний укр. церковний діяч, патріарх УГКЦ, кардинал (з 1965). 30.9.1917 митрополит А.Шептицький висвятив С. у сан священика. З 1926 - ректор Львівс. духовної семінарії, яку реорганізував у 1928 в Греко-катол. богословську академію. Брав участь у наукових з'їздах, конференціях. За наукову роботу був обраний дійсним членом Наук. Тов.. ім. Т.Шевченка. 30 червня 1941 році Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Укр. держави. Після смерті митр. А,Шептицького 1.11.1944 С. став митрополитом галицьким, архієпископом львівським та єпископом кам'янець-подільським.

У березні 1946 - Львівський собор- проголосив ліквідацію Греко-кат. церкви та “возз'єднання” з Моск. патріархом. Незважаючи на неодноразові пропозиції про перехід на православ'я і обіцянки повернення на львівський митрополичий престол, С. залишився вірний єдності з Апостольською столицею, що стало причиною нових судових процесів над митрополитом (1953, 1957, 1962). Перебуваючи у мордовських та сибірських таборах (всього 18 років), С. намагався підтримувати зв'язки з духовенством та вірними церкви в підпіллі і в міру можливостей виконувати свої архіпастирські обов'язки. У 1963 завдяки виступам на захист С. Папи Римського Іоана XXIII, Президента США Дж.Кеннеді та ін. відомих політ. і гром. діячів країн світу митрополита звільнено з ув'язнення і вислано за межі СРСР. 9.2.1963 прибув до Рима. 23.12.1963 Апостольська столиця визнала, що галицький митрополит - глава Української греко-католицької церкви має статус Верховного устрою.

Митрополит взяв участь у Другому ватиканському соборі і в своєму виступі на ньому 11.10.1963 запропонував утворити помісну Українську католицьку церкву на чолі з патріархом. Синод УГКЦ 1969 ухвалив патріархальний устрій церкви, і восени 1975 С. коронувався титулом Патріарха. Дбав про підвищення освітнього рівня духовенства та вірних УГКЦ. У 1963 заснував у Римі Український католицький університет. Відновив д-сть Укр. богословського наукового товариства (1960) та налагодив видання його друкованого органу -“Богословія” (з 1963). Збудував у Римі собор св.Софії . З його ініціативи придбано і відновлено парахіальний храм Жировицької Божої Матері, при якому заснував музей та лічницю. Значної уваги надавав відновленню чернечого життя. Заснував монастир о. Студитів у Кастель-Гондольфо біля Рима. Підтримував діяльність Укр. вільного університету у Мюнхені (Німеччина).С. - відомий вчений-богослов, автор творів з догматичної теології про походження Святого Духа, про Пресвяту Трійцю, Святі Таїнства. Багато його праць присвячено висвітленню питань історії Церкви, Берестейської унії 1596.

7. Адміністративно-територіальні зміни укр. Земель у повоєнний період.

Пит. про повоєнні кордони Укр. постало ще на Тегеранській (1943 р.) та Ялтинській (1945 р.) конф. глав урядів трьох держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США, ВБ. Рад. керівництво домагалося закріплення кордону по т.зв. «лінії Керзона». Це гарантувало об'єднання укр. земель у складі УРСР і юридичне закріплювало входження до Укр. західних областей, у тому числі й тих, що перебували в її складі в 1939-1941рр. Але це не влаштовувало ВБ та США.

Першим кроком на шляху укр..-пол. терит. розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і пол. Тимчасовим Комітетом Нац. Визволення від 9 вересня 1944 р. → частина укр..земель (Підляшшя, Холмщина, Надсяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. укр, передавалися Польщі. Домовленості між СРСР і Польщею будо досягнуто 16 серпня 1945 р. після укладення договору щодо рад.-пол. держ. кордону → закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхиленням на 5-8 км, а на окремих ділянках із 17км і навіть 30 км відхиленням. Остаточно процес пол.-укр. розмежування завершився 1951 р., коли відбувся обмін прикордонними ділянками → до Львівської обл. увійшли землі в районні міста Кристинополя (Червоноград), а до Польщі – території довкола міста Нижні Устрики Дрогобицької обл.

26 листопада 1944 р. перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР. Чехословацький уряд погодився підписати договір із СРСР про злиття Закарп. України з Рад. Україною - 29 червня 1945 р. Після цього компартія Закарпаття була включена до складу КП(б)У.Заключним актом повоєнного врегулювання кордонів України стало підписання 10 лютого 1947 р. радянсько-румунського договору. Він юридично зафіксував кордони України в рамках рад.-румунської угоди 28 червня 1940 р. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі укр. землі увійшли до складу У РСР. Польща, Чехослов, Угорщина, Румунія визнали нові політичні реалії, підтвердивши в між нар. актах згоду змінити свої кордони на користь Рад. Союзу. Нове розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням вел. к-сті нас. Важливим моментом переходу до мирного життя в Україні стало відновлення радян. органів державної влади. Функції законодавчого органу республіки здійснювала Верховна Рада України. Повсюдно в областях, районах, містах і селах відновлювали роботу відповідного рівня місцеві ради. Усі керівні працівники цих рад не обиралися, а призначалися.У лютому 1947 р. в УРСР відбулися вибори до Верховної Ради, а у грудні 1947 р. пройшли вибори до місцевих рад.