68. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 р.

26.03.2006 р. відбулися перші в історії України парламентські вибори на пропорційній основі, коли всі 450 депутатів були обрані за партійними списками.За їх результатами до Верховної Ради V скликання потрапилип'ять політичних сил, які подолали тривідсотковий виборчий бар'єр: Партія регіонів (186 мандатів), Блок Юлії Тимошенко (129), блок "Наша Україна" (81), СПУ (33) і КПУ (21). Тобто в цілому тенденція, що склалася під час президентських виборів 2004 p., збереглася й на парламентських перегонах. Вперше в історії України влада забезпечила дотримання високих демократичних стандартів проведення виборів. Упродовж 04-07 між переможцями виборів тривала виснажлива "коаліціада" — переговори стосовно створення парламентської коаліції депутатських фракцій, яка, відповідно до конституційних змін 2004 p., отримувала право внести пропозиції Президенту щодо кандидатури прем'єр-міністра. 22.06.2006 р. було підписано Угоду про створення коаліції демократичних сил у складі парламентських фракцій БЮТ, блоку "Наша Україна" та СПУ. Незабаром лідери трьох фракцій — ПР, СПУ і КПУ підписали угоду про створення т. зв. антикризової коаліції. На посаду прем'єр-міністра коаліція висунула лідера Партії регіонів В. Януковича. Політичні опоненти Президента, скориставшись демократичними завоюваннями Помаранчевої революції та взявши владу в свої руки, крок за кроком позбавляли його посадових повноважень. Щоб глава держави не міг ветувати прийняті антикризовою коаліцією закони, у парламенті, всупереч Основному Закону, почався процес стимулювання опозиційних депутатів до створення конституційної більшості, яка б могла долати президентські вето. Результати порівняльного аналізу із парламентськими виборами 2006 року свідчать, що на дострокових виборах 2007 р.не відбулося принципових змін у регіональному розподілі електоральної підтримки.Партія Регіонів лідирує на Сході, Півдні та АР Крим. Сили демократичного спрямування у Центрі, Заході та Півночі. Разом з тим, помітно збільшився рівень підтримки БЮТ у південних областях та дещо на Сході.Вибори-2007поглибили електоральні відмінності між двома основними частинами країни – Південним Сходом, з одного боку, і Заходом і Центром - з іншого. Порівняно з минулою кампанією спостерігалосязначне зростання популярності „антипомаранчевих” і певне скорочення рівня підтримки „помаранчевих”, водночас перемогу (з невеликою перевагою) здобули саме „помаранчеві” сили. 

У новому складі Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» і блок «Наша Україна — народна самооборона»утворили парламентську більшість у складі 227 депутатів.Головою верховної Ради України було обрано А. Яценюка, а Прем'єр-міністром — Ю. Тимошенко.

69. Політ.Реформа в Укр: досягн. Та пробл

Із 08.2002 року по 03.2003-го в Україні тривала активна дискусія щодо проведення політичної реформи та внесення відповідних змін до Конституції. Однією з причин низької ефективності реформ та формування громадянського суспільства в Україні, за загальним визначенням, є відсутність взаємодії гілок влади, а на певних етапах і відкрите протистояння між виконавчою владою на чолі з Президентом та законодавчою владою. Саме усвідомлення цього факту в суспільстві призвело до внесення на порядок денний питання про політичну реформу. Актуальність політичної реформи обумовлюється також прийнятим курсом України на євроінтеграцію. Адже серед вимог до країн-претендентів на вступ до ЄС - перш за все розвиток демократії. Саме цими обставинами обумовлена значна увага політичних сил і влади питанню зміни існуючої системи політичного управління державою. Неодноразово на необхідності проведення політ.реформи акцентував увагу тодішній през. Л. Кучма.

Протягом 2001 – 2004 років в Україні з’явилося дуже багато проектів конституційної реформи. Проекти множилися, але сам процес внесення змін до Конституції затягувався у часі,оскільки ніхто з учасників політичного процесу не бажав поступатися владними повноваженнями. Лише в результаті кризи, яка виникла в ході підбиття підсумків другого туру президентських виборів8.12.2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України „Про внесення змін до Конституції України». Вищезазначений Закон, який вступив в силу 1 січня 2006 року, має як свої переваги, так і недоліки. До основних переваг слід віднести: суттєве посилення уряду; розширення повноважень ВР у сфері відносин з урядом; додаткові повноваження Президента на розпуск парламенту та інші.

Але закон не позбавлений і протиріч:

1) схема заміщення керівних посад у системі виконавчої влади є суперечливою (шість порядків): прем’єр-міністр – в один спосіб, члени уряду, крім міністрів оборони та закордонних справ – у другий (пропонуються Прем’єром), і т.д.;

2) Процес проходження кандидатури прем’єр міністра є занадто заплутаним. (ВР-Президент-ВР);

3) Немає достатньої ясності в питанні здійснення парламентського контролю за діяльністю уряду;

4) Конституційні поправки є дуже не визначеними щодо процедур формування парламентських коаліцій та ін

реформа 8 грудня 2004 року – це лише початок процесу реформування політичної системи України. Ситуація, що склалася в Україні після парламентських виборів 2006 року, є яскравим прикладом незавершеності процесу втілення у життя конституційної реформи. Проте вже у 2010 р.рішення про скасування політреформи і відновлення Конституції 1996 року було ухвалено.

70. Президентські вибори в Україні 2010 р.

Політика В. Януковича

Вибори були призначені Верховною Радою України на 25.10.2009р., але ця дата була оскаржена чинним Президентом,В.Ющенком, у Конституційному Суді. Після того, як Конституційний Суд визнав таке рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на17.01.2010 р.

Кандидатів було 18-ть, але головними аутсайдерами була Ю. Тимошенко та В. Янукович. За результатами обробки 100,00% протоколів переміг лідер опозиціїВ.Янукович — 48,95%;Ю. Тимошенко— 45.47%.Ю.Тимошенко не визнала своєї поразки, заявила про масові фальсифікації «в цілому по Україні на понад 1 млн. голосів за різними технологіями», оскаржувала результати виборів у суді, проте й тут отримала поразку. Після президентської кампанії, у Верховній Раді було сформовано парламентську коаліцію«Стабільність та реформи»,а формування нового складу уряду, за висловом експертів, названо «кадровим бліцкригом». Масштаби кадрових змін на всіх рівнях структур державного апарату після обрання Віктора Януковича на посаду Президента України перевершили «кадрові чистки», що відбувались після Помаранчевої революції і активно критикувались самим Януковичем. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. За два місяці президентства Януковича та існування пропрезидентських більшості й уряду в Україні посилились тиск на ЗМІ і згортання свободи слова. Зокрема, журналісти двох провідних телеканалів, «1+1» та «СТБ» заявили про запровадження цензури. Зовнішня політика: на саміті з ядерної безпеки, який пройшов у Вашингтоніна поч. 04.2010 року, взяв на Україну зобов'язання позбутися до 2012 року усіх запасів високозбагаченого урану, який використовується в країні виключно у наукових цілях, чим зробив велику послугу президентові СШАБараку Обамі, адже ця обіцянка стала чи не єдиним вагомим досягненням Обами на шляху ядерної безпеки на саміті. 21.04.2010р., без попереднього суспільного обговорення, підписав з президентом РосіїДмитром Мєдвєдєвим«Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», згідно з якою продовжується термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі на 25 років, до 2042 року. Угода отримала неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикували місцеві ради, опозиція та екологи. Відбулася серія багатотисячних мітингів. 27.04Угоду ратифікували парламенти обох країн.27 квітня, під час візиту у Страсбург, президент заявив у ПАРЄ, що Голодомор в Україні 1932-33 років не слід визнавати геноцидом українського народу. Тоді ж Янукович заявив, що входження України у Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану є неможливим, натомість, створення зони вільної торгівлі з ЄС є одним з національних пріоритетів

1. Геополітичне становище України у повоєнний період.

2. Україна – співзасновниця ООН. Діяльність України на міжнародній арені.

3. Депортації українського та польського населення.

4. Акція „Вісла” в політичній історії українського народу.

5. Повоєнна відбудова в Україні та її особливості.

6. Постать Йосипа Сліпого в політичній історії України.

7. Адміністративно-територіальні зміни українських земель у повоєнний період.

8. Радянізація західних областей України.

9. Українська греко-католицька Церква в повоєнний період.

10. Національний рух опору на західноукраїнських етнічних землях у другій половині 1940-х – 1950-х роках.

11. Діяльність УПА після завершення Другої світової війни.

12. Політичний портрет Романа Шухевича.

13. Голод 1946 – 1947 рр. в Україні.

14. Національно-культурне життя в Україні у повоєнний період.

15. Ідеологічний наступ сталінізму в повоєнний час. «Жданівщина».

16. Міжнародне становище України у другому повоєнному десятиріччі.

17. Політична боротьба в Україні після смерті Й. Сталіна. Л. Берія та Україна.

18. Процес десталінізації в суспільному житті України.

19. ХХ з’їзд КПРС та його наслідки для України.

20. Суспільно-політичне життя в УРСР у 1953-1956 рр.

21. Микита Хрущов: політичний портрет реформатора.

22. Включення Криму до складу України.

23. Суперечлива реформаторська діяльність М. Хрущова, її вплив на розвиток України.

24. «Відлига» в культурі та духовному житті України.

25. Зародження дисидентського руху в Україні.

26. Етносоціальні процеси та рівень життя населення України у 60 – 80-ті роки.

27. Жовтневий переворот 1964 року в СРСР та його відголос в Україні.

28. „Контрольований автономізм” в Україні за П. Шелеста.

29. Політичний портрет П. Шелеста. Його книга «Україно наша Радянська».

30. Політичний розвиток України за В. Щербицького. Посилення русифікації.

31. Реформи О. Косигіна другої половини 1960-х рр.

32. Гуманітарна наука в Україні 1965-1985 рр.

33. Опозиційний (дисидентський) рух в Україні: загальна характеристика та етапи розвитку.

34. "Шістдесятництво" як феномен українського опозиційного руху.

35. Правозахисний рух в УРСР. Українська Гельсінська група.

36. Релігійне дисидентство в Україні кінця 1950-х - першої половини 1980-х рр.

37. Характеристика курсу радянського керівництва на "перебудову". Початки "перебудови" та Україна.

38. Місце і роль гласності у контексті суспільно-політичних перетворень.

39. Чорнобильська катастрофа: суспільно-політичний аспект.

40. Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.

41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.

42. Студентський рух в Україні на зламі 1980-х – 1990-х рр.

43. Релігійний ренесанс. Боротьба за легалізацію УГКЦ та УАПЦ.

44. Початок формування багатопартійної системи: проблеми, характерні риси, особливості.

45. Декларація про державний суверенітет України.

46. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року. Проголошення Української незалежної держави.

47. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. Вибори Президента України.

48. Біловезька Угода. Утворення СНД.

49. Міжнародні відносини незалежної України на початку 90-х років.

50. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 року.

51. Кримське питання. Проблема національних меншин у незалежній Україні.

52. Політичний розвиток України в період президентства Л. Кравчука.

53. Політичні партії в незалежній Україні.

54. Парламентські й президентські вибори в Україні 1994 року.

55. Вибори до Верховної Ради України 1998 р. і президентські вибори 1999 р.

56. Політична опозиція в Україні в період президентства Л. Кучми.

57. Діяльність Верховної Ради України в 1994-2002 рр.

58. Україна на початку ХХІ століття: соціально-економічні процеси.

59. Культура, освіта наука в умовах нового століття.

60. Парламентські вибори в Україні 2002 року.

61. Президентські вибори 2004 року.

62. „Помаранчева революція”: причини, хід подій, наслідки.

63. Українська революція початку ХХІ ст. Моє бачення подій.

64. Внутрішня та зовнішня політика України в період президентства В. Ющенко.

65. Соціально-економічна політика уряду Ю. Тимошенко.

66. Загострення українсько-російських взаємин. Газова криза в Україні.

67. Соціально-економічна політика уряду В. Януковича 2006-2007 рр.

68. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 року.

69. Політична реформа в Україні: досягнення та проблеми.

70. Президентські вибори в Україні 2010 р. Внутрішня та зовнішня політика президента В. Януковича.