66. Загострення укр.-рос. Взаємин. Газова криза в Україні

Залежність економіки України від імпорту природного газу становить 70% , і весь обсяг імпорту Україна отримує з та через Росію.Газотранспортною системою України до ЄС надходить 76% загального обсягу експорту російського газу до Європи. Відповідно саме через такі обставини визначається статус України як великого трансконтинентального транзистора природного газу. Проте, останнім часом Україна відчуває дедалі більший вплив з боку Росії з приводу боргів за отриманий газ. Відносини України і Росії в газовій сфері завжди були великою мірою політизованими, залежними від внутрішніх стосунків в середині обох країн і характеру контактів між їх лідерами. Довгий час українсько-російські відносини в газовій сфері, зокрема, питання імпорту газу з Росії регулювалися міжурядовими угодами, окремі з яких формально є чинними до 2013 р. Проте на поч.2006 р., російська сторона відмовилася виконувати положення і принципи чинних міжурядових угод про транзит і постачання природного газу до України та не погодила відповідний міжурядовий протокол, що призвело до гострого газового конфлікту, який послужив додатковим сигналом ЄС про недостатню надійність його газозабеспечення. Одним із наслідків цього конфлікту стало укладення в Москві 4.01.2006 р. НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Газпром». Угода цілком відповідала інтересам російської сторони, але створила проблеми системного характеру для України: за порівняно невисоку ціну газу, вона залптила відчутну економічну ціну, віддавши фактично весь промисловий сектор постачань згаданому посереднику «РосУкрЕнерго». У 2008 р.12 березня було підписано Угоду про розвиток відносин у газовій сфері між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України». Водночас, НАК «Нафтогаз України» повернуто приблизно дві третини ринку промислових споживачів.2.10.2008 р. під час візиту прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко до Москви був підписаний Меморандум про співробітництво в газовій сфері. Згідно з цим документом укр. сторона визнавала заборгованість перед рос. стороною, та зобов’язувалась безперебійно постачати у Європу газ, поступово сплачувати борг. Україні необхідно вирішити проблеми внутрішнього газового ринку, які заважають наблизиться до виконання умов, необхідних для вступу до ЄС у газовому аспекті. Потрібно створювати сприятливі умови для інвестування коштів в українське газовидобування і залучення на український ринок додаткових постачальників з власними ресурсами газу.Створення конкурентного газового ринку в нашій державі дозволить прискорити процеси приєднання України до ЄС.

67. Соціально-економічна політика уряду в. Януковича (2006-2007)

Економіка в період діяльності Віктора Януковича на посаді глави уряду в 2006-2007 роках розвивалася відносно стабільно. Його уряд був зобов’язаний щороку тримати темпи росту ВВП щонайменше на рівні 5%, створювати мільйон робочих місць, проводити структурні реформи в економіці, гарантувати право приватної власності тощо.

Свої заходи – уже після призначення в уряд, команда Януковича називає «антикризовими». Уже через перші 100 днів роботи – традиційний для України термін здійснення перших оцінок діяльності влади, багато із задуманих намірів і поставлених завдань не були виконані. Завдання збалансувати соціальні видатки бюджету та державні інвестиції, вирішено не було. Крім того, значно знизилася публічність прийняття урядових рішень. Не було виконано програму приватизації. А в енергетичному секторі – системно поглиблювалась залежність від монопольного постачальника газу – Росії. Із якої в Україну надходила й надходить також значна частина нафти. Головними проблемами для нафтової галузі в Україні як у період перебування В. Януковича на посаді прем’єр-міністра, так і до, і після нього були невелика глибина переробки нафти на вітчизняних нафтопереробних заводах і необхідність створення стратегічного й стабілізаційного резервів нафтопродуктів для зниження залежності від імпортних поставок. За Януковича розмови про це точилися, однак ні до чого конкретного не призвели. Питання державного регулювання цін на нафтопродукти заради стримування соціальних шоків є також актуальним. Проте ним турбувалася Ю. Тимошенко. Натомість Віктор Янукович пішов іншим шляхом – підписання меморандуму із нафтотрейдерами про непідвищення цін за умов надання їм податкових преференцій, а заводам – пільг на оновлення. Проте видимого ефекту це не дало через небажання сторін виконувати взяті на себе зобов’язання. Що стосується бізнесу, то під час роботи уряду Януковича, його ділові очікування впали навіть нижче, ніж за кризового 1998 року. Причиною був прямий політичний тиск на бізнес і відсутність умов для його розвитку. При Уряді Віктора Януковича заборгованість по зарплаті зменшилась на 23,3%. Зменшення заборгованості відбувається з одночасним підвищенням заробітної плати. Зокрема, за період серпень 2006 р. - квітень 2007 р. середньомісячна заробітна плата в Україні виросла на 16,6% або на 157 грн. Зміни відбулися і у пенсійному забезпеченні. Проте не вдалося скоротити безробіття, яке тільки з кожним роком зростало.